Порядок розслідування нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, регулюється
нині діючим Положенням про порядок розслідування і облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 623 в
редакції постанови № 923 від 17.06.98 р.
До осіб зі зниженою працездатністю відносяться пенсіонери та інваліди, які
внаслідок досягнення пенсійного віку чи інвалідності, що могла настати з різних
причті, частково втратили працездатність і не можуть конкурувати на ринку праці
та виконувати роботу нарівні з повноцінними, фізично здоровими працівниками.
Трудове і пенсійне законодавство України забезпечує державну підтримку інвалідів
і громадян похилого віку шляхом встановлення додаткових пільг і гарантій щодо
трудових правовідносин.
Стверджуючи рівність усіх громадян суспільства, зокрема за ознакою статі.
Конституція України проголошує надання жінкам рівних з чоловіками можливостей
у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній
підготовні, у праці та винагороді за неї.
Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов прані покладається
на власника або уповноважений ним орган. Виконання цього обов'язку вимагає
від них точного дотримання вимог нормативних актів (інструкцій, правил, стандартів)
з охорони прані, розроблених на державному міжгалузевому і галузевому рівнях.
Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу наступає
в першу чергу відповідно до ст. 173 КЗІІП у випадку спричинення шкоди здоров'ю
і життю працівника при виконанні ним обов'язків, обумовлених трудовим договором,
в результаті незабезпечення здорових і безпечних умов праці власником або уповноваженим
ним органом, а також у випадку нанесення травми, заподіяної потерпілому власником
фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно її відшкодувати повністю
або частково. Зі згоди власника або уповноваженого ним органу працівник має
право передати для відшкодування заподіяної ним шкоди рівноцінне майно чи виправити
пошкоджене.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству при
виконанні трудових обов'язків, працівники, що винні у заподіяній шкоді, як
правило, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди,
але не більше свого середнього місячного заробітку. Виходячи з нього, можна
говорити про відшкодування шкоди в передбачених законодавством межах — обмежену
матеріальну відповідальність. Обмежену матеріальну відповідальність згідно п.
1 ст. 133