Обов'язок по забезпеченню безпечних і нешкідливих умов прані покладається
на власника або уповноважений ним орган. Виконання цього обов'язку вимагає
від них точного дотримання вимог нормативних актів (інструкцій, правил, стандартів)
з охорони прані, розроблених на державному міжгалузевому і галузевому рівнях.
Нормативно-правові акти, то містять єдині вимоги з охорони праці, яких повинні
дотримуватись підприємства і організації всіх форм власності, розробляються
Національним науково-дослідним інститутом охорони прані і базовими організаціями
міністерств і відомств. Робота ця проводиться під керівництвом і за участю спеціалістів
Державного комітету України з нагляду за охороною праці, а з питань санітарної,
пожежної, ядерної та радіаційної безпеки — за участю відповідних органів державного
нагляду.
Нормативні акти з охорони праці, які діють в межах підприємства (положення,
інструкції, що встановлюють правила поведінки працівників, виконання робіт),
розробляються безпосередньо в організаціях і на підприємствах і повинні відповідати
вимогам, визначеним державними міжгалузевими і галузевими нормативними актами
з охорони праці. Роботу щодо забезпечення охорони прані на підприємстві організовує служба
охорони праці, яка повинна створюватись на підприємствах виробничої сфери,
де кількість працюючих становить 50 і більше чоловік. Структура і чисельність
служби охорони прані визначаються власником (уповноваженим ним органом). На
підприємствах з меншою чисельністю працюючих виконаний функцій служби охорони
праці може бути покладено па посадову особу, обізнану з питаннями охорони прані,
за сумісництвом.
У своїй діяльності служба охорони праці керується Типовим положенням, затвердженим
Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (наказ № 73 під 3.08.93
р.) і підпорядкована безпосередньо керівникові підприємства. Саме на службу
(відділ) охорони праці покладено обов'язок організувати забезпечення підприємства
нормативними документами з охорони праці і техніки безпеки: інструкціями, стандартами,
правилами: розробку і затвердження правил поведінки працівників на виробничих
територіях І в приміщеннях, правил експлуатації устаткування і обладнання,
що діють тільки па ньому підприємстві.
Служба (відділ) охорони праці організує навчання та проведення інструктажу
з техніки безпеки, організує роботу з метою досягнення встановлених нормативів
безпеки, розроблення і здійснення заходів для створення здорових і безпечних
умов праці.
Організація робіт з охорони прані включає:
— забезпечення безпеки виробничою устаткування, виробничих процесів, будинків,
споруд;
— нормалізацію санітарно-гігієнічних умов прані:
— інструктаж з техніки безпеки і навчання працюючих безпечним умовам прані;
- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; — забезпечення
оптимальних режимів праці і відпочинку;
— організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування
робітників, професійний відбір працюючих щодо окремих спеціальностей.
Забезпечення безпеки виробничого устаткування і технологічних процесів досягається
проведенням організаційно - технічних заходів з боку власника або уповноваженого
ним органу, які включають впровадження нових прогресивних технологій, сучасного
устаткування, засобів механізації і автоматизації, досконалих засобів з техніки
безпеки, своєчасне проведення ремонту будівель і споруд, що гарантує їх безпечну
експлуатацію.
Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці включає забезпечення нормального
функціонування вентиляції виробничих приміщень, опалювальних та освітлювальних
систем, каналізації, водопостачання, забезпечення працівників миючими засобами
і т. ін.
Навчання працюючих безпечних умов праці — це одна з головних складових в
охороні праці. Починається воно з прийому працівника на роботу, коли власник
(уповноваженим ним орган) знайомить майбутнього працівника з умовами і станом
охорони праці, правилами поведінки на території підприємства в повсякденній
практичній діяльності і в екстраординарних ситуаціях. Державний комітет України
з нагляду за охороною праці затвердив Типове положення, згідно з яким всі працівники
при прийомі па роботу повинні проходити вступний інструктаж за програмою, складеною
на підставі орієнтовного переліку питань, викладених в ньому положенні. Це стосується
і інших видів інструктажу. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками,
які постійно або тимчасово будуть працювати наданому підприємстві, працівником
служби охорони праці в спеціально обладнаному для цієї мсти приміщенні.
Далі, до початку роботи па робочому місці, з новоприйнятим (чи переведеним
з іншого підрозділу) працівником його безпосередній керівник проводить первинний
( всі наступні) інструктаж з техніки безпеки. Повторний інструктаж передбачає
періодичне (один раз на півріччя, на роботах з підвищеною небезпекою — раз у
квартал) повторення з усіма працівниками правил поведінки на робочому місці
з точки зору дотримання вимог правил техніки безпеки.
Позаплановий інструктаж проводиться з працюючими при введенні нового обладнання
чи устаткування, зміні вимог нормативних актів з охорони праці, в надзвичайних
ситуаціях, у випадку, якщо стався або існує загроза нещасного випадку, та інших,
передбачених Типовим положенням, випадках.
Ще один вид інструктажу — цільовий — проводиться з працівником при виконанні
ним робіт, не пов'язаних з його прямими посадовими обов'язками (наприклад, залучення
до разових вантажно-розвантажувальних робіт, аварійні роботи і т. ін.).
Проведення інструктажу завершується перевіркою знань з техніки безпеки шляхом
усного опитування працівників І перевірки засвоєння набутих ними безпечних методів
роботи.
Про проведення інструктажу у журналі, заведеному на підприємстві, робиться
відповідний запис, який підтверджується підписами того, хто проводив інструктаж,
і того, кою інструктували.
Контроль за якістю і періодичністю інструктажу з техніки безпеки с однією
із основних функцій служби охорони праці.
Система охорони праці передбачає надання працівникам, які зайняті на роботах,
що пов'язані з забрудненням, а також з небезпечними умовами праці, з особливим
температурним режимом і т. д., засобів індивідуального захисту. До них відносяться
такі: спеціальне взуття, спецодяг, маски, респіратори, захисні пояси, каски,
окуляри і т. ін. Засоби індивідуального захисту надаються працівникам відповідно
до порядку, затвердженого Державним комітетом по нагляду за охороною праці (наказ
№ 170 від 29.10.96 р.). Він передбачає безоплатне їх надання згідно з нормами,
встановленими за виробничою ознакою. В разі ненадання цих засобів власник зобов'язаний
компенсувати працівникові його витрати на придбання відповідних засобів індивідуального
захисту.
Згідно з переліком робіт, пов'язаних із забрудненням, встановленим безпосередньо
власником або уповноваженим ним органом, працівникам, які зайняті на цих роботах,
видасться мило за встановленою нормою, а за наявності на робочому місці токсичних
шкідливих речовин — знешкоджуючі засоби. Для нейтралізації токсичних речовин
працівникам в день роботи безплатно видасться молоко або інші продукти харчування,
рівноцінні для підвищення захисної функції організму від впливу шкідливих речовин.
Для працюючих в особливо шкідливих умовах підприємствами організовується
замість молока видача лікувально-профілактичного харчування у вигляді гарячих
сніданків в дні роботи. Порядок видачі лікувально-профілактичного харчування
регулюється діючою на сьогодні постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР з
праці і соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7.01.77 р. № 4/П-1 і здійснюється
на підприємствах відповідно до рішення власника або уповноваженого ним органу
за узгодженням з профспілковим комітетом.
Нормативними актами встановлені також інші норми, спрямовані на забезпечення
охорони праці працівників. Так, для працівників, що працюють на відкритому просторі
в холодну пору року, передбачені спеціальні перерви в роботі для обігріву і
відпочинку; робітники, які працюють па гарячих виробництвах, безплатно забезпечуються
газованою водою; на вантажно-розвантажувальних роботах встановлені граничні
норми щодо підіймання і перенесення вантажів.
З метою охорони здоров'я працівників власник або уповноважений ним орган
зобов'язаний за свої кошти організовувати проведення попереднього та періодичних
медичних оглядів працівників деяких галузей і спеціальностей. Як і будь-яка
правова норма ця вимога врегульована Положенням про медичний огляд працівників
певних категорій (наказ Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31.03,94
р.). При невиконанні працівником вимоги щодо проходження медичного огляду власник
має право відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати
і притягнути його до дисциплінарної відповідальності. Це ж стосується працівників,
які не пройшли в установленому порядку навчання та інструктаж з техніки безпеки. Отже, для забезпечення охорони прані і техніки безпеки на виробництві обов'язковим
є не тільки суворе виконання обов'язків з боку власника або уповноваженого
ним органу, а також всіх найманих працівників. Вони зобов'язані дотримуватись
норм, правил і інструкцій які встановлюють правила виконання робіт і поведінки
на виробничій території і в приміщеннях, вимоги щодо правильного користування
знаряддями праці, засобами колективного та індивідуального захисту.
Працівники повинні негайно повідомляти свого безпосереднього керівника про
ситуацію, небезпечну для життя і здоров'я людей, про будь-який нещасний випадок,
що стався на виробництві.
Таким чином, забезпечення охорони праці на виробництві — це результат взаємних
зусиль власника або уповноваженого ним органу і працівників.
Організація роботи з охорони прані базується на поєднанні оперативної діяльності
адміністративно-технічного персоналу підприємства з діяльністю служби відділу)
техніки безпеки і органів контролю за дотриманням законодавства про працю та
охорону праці.
Функція контроль за дотриманням законодавства з читань охорони праці притаманна
в першу чергу службі відділу) охорони праці на підприємстві. Вона підкріплень
правами, наданими спеціалістам служби (відділу) охорони праці: видавати керівникам
структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо
усунення виявлених недоліків; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не
виконують вимог нормативних актів з охорони праці, тим більше порушують їх;
зупиняти роботу виробництв, цехів, дільниць, машин, механізмів, які створюють
загрозу життю чи здоров'ю працюючих; подавати керівникові підприємства подання
щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативних
актів з охорони праці.
На підприємстві передбачено також контроль за дотриманням законодавства
з питань безпеки праці і з боку трудових колективів та профспілкових органів
— так званий громадський контроль. Трудові колективи здійснюють його через обраних
ними уповноважених, які діють на підставі Типового положення, затвердженого
Держкомітетом України по нагляду за охороною Прані (наказ № 135 від ; 28.12.93
р.). Вони наділені правом безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання
вимог з охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду власника пропозиції
щодо усунення недоліків, виявлених при перевірці. На час виконання своїх повноважень
по перевірці дотримання законодавства з охорони праці представники трудових
колективів звільняються від виконання основної роботи із збереженням середнього
заробітку.
Участь профспілок у здійсненні громадського контролю за дотриманням власником
нормативних актів з охорони праці проявляється через діяльність їх виборних
органів і представників. Реалізуючи свої повноваження, вони перевіряють стан
охорони праці на підприємстві, виконання умов колективного договору стосовно
створення безпечних і нешкідливих умов для працюючих, належних виробничо-побутових
умов. Професійні спілки мають право вносити власнику, державним органам управління
подання з питань охорони прані і одержувати аргументовану відповідь.
В систему органів контролю і нагляду за дотриманням законодавства про працю
і охорону праці на підприємствах всіх форм власності входять спеціально уповноважені
на те органи, які не залежать в своїй діяльності від власника підприємства або
уповноваженого ним органу.
Органи державного нагляду і контролю — це місцеві органи державного управління
— місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів, а також міністерства,
державні комітети і відомства, що здійснюють відомчий контроль.
Функції місцевих органів державного управління, визначені Законом України
«Про місцеве самоврядування в Україні», включають, окрім іншого, забезпечення
в межах відповідної території реалізації державної політики Із галузі охорони
праці шляхом здійснення контролю за дотриманням нормативних актів з охорони
прані, розробки програми заходів щодо забезпечення безпеки і гігієни праці,
організації аварійно-рятувальних формувань і робіт в разі необхідності.
Державне управління охороною праці в Україні здійснює Кабінет Міністрів України
через Міністерство праці і соціальної політики.
Центральним виконавчим його органом є Комітет з нагляду за охороною праці,
основним завданням якого є комплексне управління охороною праці, державний нагляд
за дотриманням вимог праці і виробничого середовища, координація робіт з профілактики
травматизму невиробничого характеру, проведення експертизи проектної документації
і видача дозволу на введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств
(об'єктів), координація науково-дослідних робіт з охорони праці і підвищення
ефективності державного нагляду за охороною праці.
Відповідно до цих завдань Положенням про Державний комітет з нагляду за
охороною праці визначені і його функції. Для їх здійснення Комітет з нагляду
за охороною праці створює державні інспекції і територіальні управління, посадові
особи яких мають право безперешкодно в будь-який час проводити перевірки на
підконтрольних підприємствах щодо дотримання ними законодавства з питань охорони
праці, вимагати і отримувати від їх посадових осіб пояснення та інші матеріали,
за результатами перевірок направляти керівникам підприємств обов'язкові для
виконання розпорядження про усунення виявлених порушень аж до зупинки експлуатації
виробництв і цехів, а також подання про невідповідність окремих посадових осіб
займаній посаді, накладати штрафи і т. їй.
Державний контроль за додержанням норм і правил ядерної та радіаційної безпеки
здійснюють Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Головна
державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою, підпорядковані Міністерству
охорони навколишнього природного середовища. Ці ж питання входять до компетенції
Міністерства охорони здоров'я згідно з Законом України «Про використання ядерної
енергії І радіаційну безпеку» від 8.02.95 р.
До органів нагляду і контролю відносяться також управління Державної пожежної
охорони Міністерства внутрішніх справ України, органи, установи і заклади Державної
санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я, які у випадку
виявлення порушень вимог законодавства щодо пожежної безпеки, санітарних норм
наділені правом обмежувати, тимчасово призупиняти і навіть забороняти виконання
робіт, діяльність підприємств, застосування і використання на них небезпечних
для життя і здоров'я працівників речовин, устаткування та ін.
Загальний і виший нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законодавства
з питань охорони праці (згідно з Законом «Про прокуратуру») здійснюється Генеральним
прокурором і підпорядкованими йому прокурорами.
Важливе значення, яке надається в нашій державі збереженню життя і здоров'я
працівників, підкреслюється встановленням відповідальності посадових осіб за
порушення законодавства про працю і вимог з охорони праці. "За наявності таких
фактів винні посадові особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної,
матеріальної і навіть кримінальної відповідальності.
|