Панас Мирний - корифей української прози
Постать Панаса Мирного захоплює духовною силою і цільністю, непохитністю
і постійністю в своїх переконаннях. Його творчість — ціла епоха в
історії української літератури. Під його пером проза здійснила перехід
від «селянської оповіді» до романів із соціально-психологічним осердям.
Народився майбутній письменник 13 травня 1849 р. в Миргороді. У його
розвитку й становленні як людини, громадянина, митця величезна роль
належить старшому братові. Навчаючись у Гадяцькому повітовому училищі,
Панас Мирний цікавився подіями в країні, захоплювався творами Кобзаря,
познайомився з першим українським журналом «Основа». В училищі він
пробує писати вірші. У 1863 році стає Панас писарчуком Гадяцького
повітового суду. Клятим життям називав він свою службу. Віддушиною було
спілкування з братом, з прогресивно мислячими студентами. А ще книжки і
самоосвіта.
Перші спроби пера у прозі не відзначалися оригінальністю. Перші
твори хоча і були з явним наслідуванням М. Гоголя, Марка Вовчка, І.
Нечуя-Левицького, виявили його індивідуальні риси. Письменник прагнув
показати кожне явище в контексті історії, з його першопричинами, подати
передісторію. 1872 рік став роком народження Панаса Мирного як
письменника. У львівському журналі «Правда» було опубліковано оповідання
«Лихий попутав». А оповідання й повість «Чіпка» заклали підвалини
великої соціально-психологічної прози. Брат високо оцінив повість і
підключився до роботи над розгортанням повісті у роман.
Панас Якович був бездоганним працівником, цінував свою роботу, яка
забирала у нього дуже багато часу. Так тривало майже десятиліття, поки
не відкрив для себе «третю зміну». У листі до М. Коцюбинського він
скаржився, що роботою обкладений так, що кожного вечора до півночі
доводиться над нею сидіти. А думка — хоч після півночі по одній сторінці
що-небудь написати. Такими темпами, звичайно, роман не написати, а
повість «Лихо давнє і сьогочасне» було завершено у такий спосіб.
У 1903 р. журнал «Киевская старина» друкує роман «Хіба ревуть воли,
як ясла повні» під назвою «Пропаща сила». Автор відобразив у творі
соціальні процеси не самі по собі, а через психологію героїв, їх думки,
прагнення, переживання. Поява соціально-психологічного роману — ознака
зрілості літератури, перехід її на вищий щабель. І в цьому неперевершена
заслуга Панаса Мирного.
Письменник залишив нам у спадок великі романи — «Хіба ревуть
воли...» та «Повія», три повісті — «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й
сьогочасне», чим увійшов у літературу як основоположник українського
соціально-психологічного роману і повісті, як майстер великих прозових
жанрів.
|