I Веселиться земля, Зеленіють поля, Розвилися гаї і дуброви; Соловейко в садку Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий. А повітря легке І проміння палке В серці мрії роєм підіймають; І мов сила нова У грудях прибува, І в душі якісь співи лунають. Все збудилось од сну, Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі, Наче личко вродливе дівчини.
II Весна вернулась і з собою Новую працю принесла. У поле з плугом, з бороною Поїхав люд - весна прийшла.
Щасливий той, у кого нива Своя, не нанята на рік, Йому і праця заважлива Не здасться тяжкою вовік. Він зоре ниву, повний віри, З надією на добрий плід, Посіє зерно в їй до міри І заволочить так як слід.
Природи ж сили молодії Йому те зерно проростять І за труди його тяжкії Врожаєм добре звеселять. Але тому на світі горе, У кого й нивоньки нема, Хто на чужому полі оре, Бо праця вся його дарма. Посіє він, та жать не буде,
Або пожне, та не собі, Втішатись будуть інші люде, А він зістанеться в журбі. У нас з тобою, пане-брате, Є добра нива - переліг; Давно пора її зорати Та й сіять, тільки б Бог поміг. Та не дають нам наше поле
Орати й зерном засівать, І, необроблене та голе, Воно ще довго буде ждать, Поки сівач давно жадану На йому працю розпочне І в нивоньку свою кохану Посіє зерно добірне. Не скоро прийдуть ті години;
Тим сумно робиться мені, Що дАрмо йдуть життя хвилини - Без праці, в мимовольнім сні. Тим сумно знать, що наше ціле Життя - годинонька мала І що тим часом знов без діла Мине весна, як і прийшла.
1888
Павленко - псевдонім Сергія Павловича Шелухіна (1864 - 1938), українського письменника, громадського діяча.
