Приїхали запорожці,

Короля вітають,

Король просить їх сідати,

Козаки сідають.

Сидять собі. В них жупани

Все кармазинові,

І самі такі храбренні,

Вуса прездорові.

Задивились на ті вуса

Ляхи препогані.

«Що б їм, — кажуть, —

дати істи?

Даймо їм сметани!»

Поставили їм сметани,

їсти припрошають,

Але наші запорожці

Разом відмовляють:

«Славная у вас сметана!..

Тілько почекайте,

А перше нам, запорожцям,

Щільник меду дайте!»

Дали меду запорожцям...

Вони як поїли,

Так ті вуса прездорові

Вгору й завертіли.

Та й говорять королеві:

«Кажи, ясний пане,

Нехай тепер запорожцям

Подають сметани!»