Як відомо, всі ледачі

Ждуть легенької удачі

(Без труда щоб їм везло!).

Так і з Васею було.

Вчиться Вася в п’ятім класі.

Якось друг і каже Васі:

— Знаю чудо я одне.

Чудо справді чарівне.

Будеш мати без мороки

Ти п’ятірки за уроки,

Лиш зроби, мій друже, так:

Роздобудь собі п’ятак,

Приліпи його, мов латку,

В черевик під ліву п’ятку,

Узувайся і ходи.

Піде діло — хоч куди!

Це я, — каже, — перевірив. —

...Вася здуру і повірив.

Ліпить Вася Боровик

П’ять копійок в черевик.

Взувся,

Тупнув,

Взявсь у боки:

— Більш не вчитиму уроки:

Повезе мені і так,

Під п’ятою ж є п’ятак!

Вранці йшов і всю дорогу

Припадав на ліву ногу.

Ось і школа,

Ось і клас.

Арифметика якраз.

— Боровик, іди до дошки!

Вася встав, пом’явся трошки,

На п’ятак натис — дарма!

Де ж те чудо?

Щось нема.

...За годину викликають,

З географії питають.

Вася встав — ні в сих ні в тих,

Замість чуда — в класі сміх.

Мав мороку він велику,

Бо п’ятак у черевику

Відіграв одну лиш роль

— Надавив йому мозоль!

Закінчилися уроки —

Бігли учні в різні боки.

Ну, а Вася Боровик

Ледве тяг свій черевик.

Під п’ятою п’ять копійок,

А у сумці — стільки ж двійок!