Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не 'днакі. Що 'дин за бідних, Другий за багатих. А третьому силу свою нігде діть, -
Просто бандит. - Ой, мамо! - каже перший кароокий, - Який-то світ широкий! Не тільки в нас з нуждою бій, Не тільки ми тут з горем - Страждають люди і за морем, Бо скрізь проклятий багатій. - Ой, нене! - каже другий чорногрекий, -
Нащо нам думати про світ далекий, Коли в нас од природи все вже є: І хліб, і вугіль, і голлє. Нехай же на голлі тім горлом звисне Чуже, нерідне, ненависне. - Ой, мати! - каже третій низькобровий, - Повиганяй своїх синів із хати,
Хай не смішать мене, нехай не сердять. Кулак здоровий - Оце і воля, і братерство й щастя краю: Чи бідний, чи багатий - я ніколи не питаю. Блиснула шабля в першого! Креснула в другого, Ще й в третього клинок...
"Ой, сину, синку мій, синок!" Лежить бандит готовий. А два брати знов далі б'ються - Ніяк їх не рознять.
