ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ
Заворожена криниця
(скорочено)
Вертоград моей сестры... Пушкин
У сестри моєї тихо
Процвітає сад в ограді.
Кінамон, моя утіха,
Нард, алое в любім саді.
Там квітки, як в божім раю.
Що на Тигрі да Євфраті,
Зорями в траві зоряють,
Тонуть-плавлють в ароматі.
Там гранати наливнії,
Солодощів дивних повні...
Гудуть бджоли золотії,
Мов з Едему тихі дзвони.
Серед саду-винограду
В кринах схована криниця...
Мойму серцю на відраду
Заворожена водиця.
Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу:
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду. .
Вітре тихий від заходу!
Вволи волю мого серця:
Повінь чарами на воду.
Нехай ллється, нехай ллється.
Вітре буйний аквілоне!
Подми чарами, крилатий,
На ті нарди, кінамони,
Нехай каплють аромати.
Коментар
У поезії «Заворожена криниця» змальовується алегорична карти-а
прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні
пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена «для брата», щоб
брав він звідти «чисту воду-прохолоду». Поет закликає вітер, щоб він
повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх.
Сад, квіти — це книги, знання, поезія. Криниця — рідна мова, поет
хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна
розуміти по-іншому. Тим-о алегорія і цікава, що є простір для уяви, для
різночитання.
| 
