ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
НАД КОЛИСКОЮ

Спить мій малесенький, спить мій синок…

Спить він, наслухавшись дивних казок.

Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!

Спи, моя пташко, то вітер завив.

Стогне і виє уже він давно,

Б'ється і стука у наше вікно…

Геть, розбишако, в далекі степи!..

Спи, моя ластівко, солодко спи!

Ось уже й вітер зовсім занімів…

Мабуть, заснуть під намет полетів…

Холодно зараз в лісах і лугах —

Все потонуло в глибоких снігах.

Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,

Затишок хочуть собі відшукать.

Ось, вони вгляділи, кущик стоїть, —

Годі! Давно вже лисичка там спить.

Кинулись знову кудись на грядки —

Ой, там ночують сьогодні вовки.

Краще ви в поле біжіть, за лісок…

Знайдете там ви соломи стіжок —

Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,

щоб не знайшли вас голодні вовки…

Спи ж, мій малесенький, годі гулять…

Зайчики білі давно уже сплять.