 |
Статистика |
 |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
|
 |
Література, реферати, бланки |
 |
МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ ВИКЛИК
|
| 19.03.2011, 20:21 |
МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ
ВИКЛИК
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупі ми тут під калиною -
І над панами я пан...
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман;
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;
Небо незміряне всипано зорями -
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.
Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;
Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала -
Ані шелесне в гаю!
Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх...
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання - за гріх?
1870
|
|
Категорія: Українська та зарубіжна література | Додав: vladzyo
| Теги:
|
| Переглядів: 814 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
