ЛІНА КОСТЕНКО
Недумано, негадано
* * *
Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, —
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Коментар
Кохання
— всепоглинаюче, всеохоплююче почуття. Вірш Ліни Костенко «Недумано,
негадано...» — освідчення в коханні. Почуття ліричної героїні такі
глибокі — «до стогону, до сліз», і хочеться ввібрати кожен промінець, що
випромінює коханий: «Ловлю твое проміння крізь музику беріз».
Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на
початку твору, який покладений на музику і став прекрасним романсом.
| 
