ЛІНА КОСТЕНКО: І не минає, не минає! - Українська та зарубіжна література - Література - Література, реферати, бланки

ЛІНА КОСТЕНКО
І не минає, не минає!

І не минає, не минає!

І вже, напевно, не мине.

Тривога душу розпинає:

а що, як любиш не мене?

Я по-латині: аморе, амо!

Невже від цього рятунку немає?

А море, мамо,

а море, мамо, теж не минає.

А море, амо, аморе, амо,

Аморе, амо! А ти єдин.

Я обламаю хвилинам пальці,

Щоб не сплітались в печаль годин.

Розпались хмари на міліграми,

і всох колодязь каламаря.

Куди забігти? Аморе, амо…

На карті місяця теж моря.

Чманіє сад од квітучої рясності.

Іду, збиваю росу хвощів…

Море Кризисів.

Море Ясності.

Море Дощів.

ЛІНА КОСТЕНКОІ не минає, не минає!

ЛІНА КОСТЕНКО
І не минає, не минає!