ЛІНА КОСТЕНКО: БУЗИНОВИЙ ЦАР - Українська та зарубіжна література - Література - Література, реферати, бланки

ЛІНА КОСТЕНКО
БУЗИНОВИЙ ЦАР

У садочку-зеленочку

Ходить вишня у віночку.

Хтось їй грає на дуду,

Подивлюся я піду.

Баба каже: — Не ходи!

Темні поночі сади.

Там, де вітер шарудить,

Бузиновий цар сидить.

Брови в нього волохаті,

Сиві косми пелехаті.

Очі різні, брови грізні,

Кігті в нього як залізні,

Руки в нього хапуни —

Так і схопить з бузини!

Я кажу їй: — Бабо, ні!

Очі в нього не страшні.

На пеньочку, як на троні,

Він сидить собі в короні.

Грає в дудку-джоломію,

Я заграв би, та не вмію.

А навколо ходять в танці

Квіти — всі його підданці.

Є оркестри духові,

Равлик-павлик у траві.

Є у нього для настрашки

Славне воїнство — мурашки.

Три царівни бузинові

Мають кожна по обнові.

Невсипущі павуки

Тчуть серпанки і шовки.

На царевій опанчі

Зорі світяться вночі.

Він сидить у бузині,

Усміхається мені!

ЛІНА КОСТЕНКО БУЗИНОВИЙ ЦАР

ЛІНА КОСТЕНКО
БУЗИНОВИЙ ЦАР