Шаліла буря. Грім за громом У землю з луском бив з небес, І, мов відорваний з припону Якийсь казочний лютий пес Встікався, зливсь над моїм домом.
А блискавки, неначе змії Пекельні, вились по землі І витягали ясні шиї, В небеснім ковані вогні. А темрява — хай господь криє!
Здавалося, хвилина суду Прийшла і наблизився час, Коли без праці і без труду
Земля і небо, світ і люди Пропадуть в безвістях нараз.
Та не пропали. Прогриміли Над світом громи. Перейшла Весняна буря. Лиш шуміли Дощу краплини й до вікна, Як мухи, билися, бриніли. ..................................................
Отак і молодість минеться, Як тая буря навесні. Погаснуть очі, карк зігнеться І вже не випрямиться, ні! Огонь погасне й не займеться.
І тільки в північну годину, Коли тебе покине сон, З жалем спімнеш минулу днину,
І спомини у ту хвилину Роєм ударять до вікон.
