ЛЕОНІД ГЛІБОВ
ЖУРБА

Стоїть гора високая,

Попід горою гай,

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай.

Під гаєм в'ється річенька...

Як скло, вона блищить;

Долиною зеленою

Кудись вона біжить.

Край берега, у затишку,

Прив'язані човни;

А три верби схилилися,

Мов журяться вони,

Що пройде любе літечко,

Повіють холода,

Осиплеться їх листячко

І понесе вода.

Журюся й я над річкою...

Біжить вона, шумить,

А в мене бідне серденько

І мліє, і болить.

Ой річечко, голубонько!

Як хвилечки твої -

Пробігли дні щасливії

І радощі мої...

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!..

Стоїть гора високая,

Зелений гай шумить;

Пташки співають голосно,

І річечка блищить.

Як хороше, як весело

На білім світі жить!..

Чого ж у мене серденько

І мліє, і болить?

Болить воно та журиться,

Що вернеться весна,

А молодість... не вернеться,

Не вернеться вона!..

[1859]