Юрій Клен: ЯПОНІЯ - Українська та зарубіжна література - Література - Література, реферати, бланки

Юрій Клен
ЯПОНІЯ

1

Наметами квітучими рясніє

Твоїх вишень весняна заметіль.

І, мов дитя, на білих грудях хвиль

Тебе гойдають чорні буревії.

Але вже око змружене крізь вії

Зорить за обрієм нехибну ціль,

І десь у дальнім лоні інших піль

Твоя весна, мов тихий колос, зріс.

Ти до кінця плекаєш любий сон

В борні нездоланого самурая,

Що всі думки твої бере в полон.

О воле, що нема їй перепон,

Що суходіл і море перекрає!

Чи чуєш ти, як темна буря грає?

2

Тебе, мов бранку, обступили гори

І полум'ям пашать тобі в лице.

Ти розсуваєш замкнене кільце

У зачаровані, німі простори,

І слухаєш, як важко дише море,

І в цвіті бачиш кожне деревце.

Тут — наче серце спіймано в сільце,

А там навколо — всесвіт неозорий.

І в літні ночі, темні й запашні.

Ти чуєш, чуєш в яві і вві сні

Крізь тишу, що простір заколисала,

Далекий поклик зваби і жаги:

То тужно плеще в прикрі береги

Прибій ще не приступного Байкалу.

VI. 34.

Юрій КленЯПОНІЯ

Юрій Клен
ЯПОНІЯ