Ой та нікому так, нікому,

Та як жовняру молодому

у кабатинці, у ремінню

Ходити шельвах по камінню,

Ой та по зимнім, зимнесенькім

У кабатиню тонесенькім.

Ой ходить шельвах по морозі,

А камінь тріснув на підлозі;

Ой камінь тріснув, жовняр свиснув,

До себе ціпко гвер притиснув,

Та й білі руки ломле, гріє,

Що аж му серце в грудях мліє...

Ой серце моє крем'яноє,

Чому не тріснеш й ти надвоє?

Укрився місяць зороньками,

Заплакав жовняр сльозоньками;

Заплакав жовняр сині очі,

А під ногами сніг скрегоче.

А жовняр ноги підоймає,

До місяченька промовляє:

«Ти, місяченьку, перекрою,

Не дай ти, боже, долю мою!»