Де не лилися ви в нашій бувальщині, Де, в які дні, в які ночі — Чи в половеччині, чи то в князівській удапьщині,
Чи то в козаччині, ляччині, ханщині, панщині, Руськії сльози жіночі!
Скільки сердець розривалось, ридаючи, Скільки зв'ялили страждання! А як же мало таких, що міцніли, складаючи Слово до слова, в безсмертних піснях виливаючи
Тисячолітні ридання!
Слухаю, сестри, тих ваших пісень сумовитих, Слухаю й скорбно міркую: Скільки сердець тих розбитих, могил тих розритих, Жалощів скільки неситих, сліз вийшло пролитих На одну пісню такую?
