Обриваються звiльна всi пута,

Що в'язали нас з давнiм життем;

З давнiх брудiв i думка розкута -

Ожиємо, брати, ожиєм!

 

Ожиємо новим ми, повнiшим

I любов'ю огрiтим життєм;

Через хвилi мутнi та бурливi

До щасливих країв попливем.

 

Через хвилi нещасть i неволi,

Мимо бур, пересудiв, обмов,

Попливем до країни святої,

Де братерство, i згода, й любов.

 

Ми ступаєм до бою нового

Не за царство тиранiв, царiв,

Не за церков, попiв, анi бога,

Нi за панство неситих панiв.

 

Наша цiль - людське щастя i воля,

Розум владний без вiри основ,

I братерство велике, всесвiтнє,

Вiльна праця i вiльна любов!

 

Треба твердо нам в бою стояти,

Не лякаться, що впав перший ряд,

Хоч по трупах наперед ступати,

Нi на крок не вертатися взад.

 

Се ж остатня вiйна! Се до бою

Чоловiцтво зi звiрством стає,

Се поборює воля неволю,

"Царство боже" на землю зiйде.

 

Не молiться вже бiльше до бога:

"Най явиться нам царство твоє!"

Бо молитва - слаба там пiдмога,

Де лиш розум i труд у пригодi стає.

 

Не вiд бога те царство нам спаде,

Не святi його з неба знесуть,

Але власний наш розум посяде,

Сильна воля i спiльний наш труд.