Ми чуєм трав зелений крик, Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур!
Ми чорні гори перегорнем, Ми вдарим серцем в мур зажур, Ми розквитаємося з горем На рівні вічних партитур! Летить прокльон в зимовий сон, - Ми розкутурхаєм в двобої Людський граніт, людський гудрон
Багряним громом сили тої, Що нас розчахує з добра, - Так б'ють з сердець протуберанці – Повстанці сонця... Біль вмира У грандіознім сонцетанці, В космічнім клекоті тортур!.. Так розкошуємо з добра
На рівні вічних партитур!
