ІВАН ДРАЧ: КАЛИНОВА БАЛАДА - Українська та зарубіжна література - Література - Література, реферати, бланки

ІВАН ДРАЧ
КАЛИНОВА БАЛАДА

Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі

Стають золоті, де багряно-тривожні,

Не знаю, де міра вготована силі

Й на що мої клекоти дикі спроможні.

Не знаю. Не відаю. І колінкую

Перед відомим (відомим для кого?).

Своєму коневі кую свою збрую

І в губи цілую зорю на дорогу.

Крапчасті напасті, роковані роки,

Чоласті незвідані вади «не знаю».

Не знаю, де блиснуть вогнем мої кроки

І що принесе мені пам'ять з Дунаю.

Та вдаю і мене колисала калина

Н кр.ио МЛИНОВІМ тонкими руками,

І крон калинова, як пісня едина,

І ори її. н моїм горці гіркими зірками.

ІВАН ДРАЧ КАЛИНОВА БАЛАДА

ІВАН ДРАЧ
КАЛИНОВА БАЛАДА