В мого роду - сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка в сто доріг
Розлітається од хати. Сто вітрів мій вік запріг Сиву хату розхитати. Сто скажених сивих бід Тай сушило ж роду вроду, Та не висхне зроду рід Ні в погоду, ні в негоду. Внучок тупцю тупотить,
Тупцю, внуцю, тупцю, хлопче. Сто стежин у світ летить, Він - сто першеньку протопче.
Роде рідний! Не стилушить Нашу жилаву породу - Сто вітрів в ногах лежить Мого роду і народу…
