Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені i досі її руки світять.
Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний - приходив до Корупчихи. Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний - грівся у Корупчихи І виносив од неї вузлик у пазусі.
Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як насняться мені сни чорнющі – Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик, Як насняться мені сни солодкі з калиною, Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик.
Дуже журиться баба Корупчиха в могилі, Руки їй склали, не може зв'язати вузлика. Я не вірю у скатерки-самобранки, Вірю у вузлики баби Корупчихи. Сам їх бачив, сам їх розв'язував І зав'язав їх навіки у пам'яті.
А Корупчиха білою хустиною запиналася, Вузлика під шию ніколи не зав'язувала, А сховали її у позиченій хустці, Бо свої вона у вузлики пов'язала...
