З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я стою за деревом і думаю, як же мені бути,
щоб про мене люди знали тепер - коли я е дощ? Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся вплітає соняшники, бо тільки тоді люди і знають, що то йде дощ. А як же мені бути, коли я стою за деревом,
чим тепер мені виявляти людям свою людську суть, хоч і суть дощу я вже вмію виявляти довгим волоссям? Невже тепер я уже не я, коли я є дощ?
