Цвіркуни розтягують порожнечу З надпаленими краями. В ній сперечаються два крамарі, Присягаючись на жовтій дині, Як на святому письмі. В одязі з лободи
Ходять збирачі податків (Скрізь митники і злодії). Іде збирач податків, Непідвладний тяжінню, Жує смужку олії й посвистує (Один його кашкет Важить пуд щирого золота) Навколо нього сізіфові міхи Видмухують коріння навиворіт.
Іде збирач податків, Відділений від листка плівкою, Від якої відрубує усе живе. А те, що відійшло, Висить олив’яними печатками На папських буллах До народів, які вже не існують на мапах.
