Від злости перегнутий ріг Змагається за першість з далечінню, Як і його змагалось покоління. Ще він її на цей раз переміг, А старість вже болотом по коліна.
Від неба в горлі сіллю віддає. Сідлає вітер трави — і за обрій. На зміну рогу місяць робить обмір — Розділить, множить, потім додає. Але і в нім вже назрівають тіні.
