Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза.
Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом- казкою За віконечком,— Сива ластівко, Сиве сонечко.
Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі.
А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все до тебе, як до вічної зорі.
Там, де ти колись ішла, Тиха стежка зацвіла Вечоровою матіолою, Житом-долею світанковою, Дивом-казкою, Юним соняхом,—
Сива ластівко, Сиве сонечко.
