ТІРТЕЙ (Tyrtaios — перша пол. VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет.
Дані
про життя цього видатного елегійного поета досить суперечливі. Ще з
античних часів дійшла легенда, що він був афінським громадянином і
походив з дому Афідна. Спарта на цей час вела Мессенську війну, але
перемогти ворога не могла. За порадою дельфійського оракула спартанці
ніби звернулися до Афін із проханням призначити для спартанського
війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже полюбляли спартанців
за їхню схильність до монархії, вирішили з них поглузувати і виділили
їм кульгавого вчителя і поета Тіртея. А той у першому ж бою вщент розбив
військо мессенців. І назавжди залишився жити у Спарті.
Проте ця легенда малоймовірна, оскільки спартанці ніколи би не
призначили іноземця, та й ще з фізичною вадою, своїм полководцем — це їм
забороняв закон. Приводом твердження про афінське походження Тіртея був
збіг двох географічних назв: місто Афідна було і в Аттиці, і в
Лаконіці. Та й афінянам, мабуть, надто вже кортіло приєднати до
блискучої плеяди своїх поетів і талановитого Тіртея, тим більше, що
Спарта взагалі їх не мала — мистецтво у ній було заборонене. Імовірнішим
усе ж здається переказ про спартанське походження Тіртея. Це
підтверджують значною мірою і його вірші — усі вони насичені ідеологією
суворого воїна-спартанця. Поет постійно прославляє мужність і вірність
високому обов'язкові спартанського вояка, закликає його до бою.
Урешті, питання про походження цього поета не таке вже й важливе.
Хай там як, Тіртей постає автором талановитих елегій, що сприяли
перемозі спартанського війська над ворогом. Перед тим, як іти в бій, він
написав для спартанських вояків глибоко патріотичну елегію, яку вони й
заспівали, вирушивши у вирішальну битву. І ця пісня так запалила їхні
серця, що вони в єдиному нестримному пориві вмить зламали опір
супротивника.
У своїх маршових піснях — ембатеріях — Тіртей створює образ
ідеального воїна, який вважає за найвище щастя вмерти у бою за вітчизну:
Добре вмирати тому,
хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців
падає в перших рядах.
(Тут і далі пер. Г. Кочура)
Проте
гіркота й осуд звучать у віршах поета, коли він говорить про тих, хто
осоромив себе у бою й утік, бо тим самим прирік себе і свою родину на
ганьбу та вигнання:
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід
і безчестям лице собі вкриє,
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Ідея
переваги чесної смерті воїна в бою над безслав'ям боягуза стає головною
у ряді елегій Т. Він неодноразово повторює думку про необхідність юним
воякам виховувати в собі не лише сміливість, а й навіть презирство до
смерті:
О юнаки, у рядах
тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто,
страхом душі не скверніть.
Духом могутнім і мужнім
ви груди свої загартуйте,
Хай життєлюбних між вас
зовсім не буде в бою.
Кілька елегій об'єднані назвою «Поради», у них поет, як і Гесіод,
дає низку настанов. Але якщо Гесіод наставляв Перса і розповідав про
мирну працю селянина, то Тіртей вчить мистецтва бою. Тіртей часто
нагадує про славу героїв, мертвих і живих, які повинні стати зразком для
інших. Поет уважає, що лише воїнська доблесть у бою залишає по людині
«добру пам'ять, робить її достойною слави і честі». І хоч як би швидко
людина бігала на спортивних змаганнях або здобувала перемогу в боротьбі
чи кулачному бою, хоч якою б красивою, «до Тіфона подібною», була, хоч
як би намагалася «багатством своїм Міда з Кініром затьмить», усього
цього для спартанця замало:
Адже не буде ніхто
доблесним мужем в війні,
В разі не буде відважно
стояти у битві кривавій.
Чи то, рвучись уперед,
з ворогом вступить у бій:
Ця лише доблесть
і цей лише подвиг для кожного мужа
Краще й прекрасніше всіх!..
(Пер. Н. Пащенко)
Як
свідчать фрагменти елегій Тіртея, що не торкаються воєнної теми, поет
брав участь у державному житті Спарти, часом у них звучать і політичні
мотиви. Ці елегії мають загальну назву «Благозаконність» і стосуються
різних проблем спартанської дійсності, зокрема стверджують
справедливість установлених у Спарті законів.
Елегії цього поета мали характерну композицію: визначена на початку
тема отримувала свій подальший розвиток, а закінчувалася закликом.
Прості для сприйняття, виразні за лексикою, лаконічні і стримані елегії
Тіртея відповідали суворому та мужньому змістові втілених у них думок.
Популярність Тіртея у Стародавній Греції була величезною, його
елегіями захоплювалися повсюди (крім Аттики та Криту), а покоління
спартанців завжди виконували його пісні і навіть влаштовували співочі
змагання.
Українською мовою твори Тіртея перекладали Г. Кочур і А. Содомора.
