ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА

(нар. 1918)

Олександр Михайлович Підсуха увійшов в українську літературу одночасно з такими письменниками-воїнами, як О. Гончар, Г. Тютюнник, П. Воронько та ін. Він народився 16 жовтня 1918р. в с. Ніжиловичах на Київщині в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов. Після закінчення навчання О. Підсуха працює викладачем Донецького індустріального інституту (1939 — 1941). З 1941 по 1945 pp.—поет на фронтах Великої Вітчизняної війни. У післявоєнні роки викладав англійську мову в Київському педагогічному інституті ім. М. Горького.

О. Підсуха з 1953 по 1958 pp. працював відповідальним редактором журналу «Дніпро», згодом — завідуючим редакцією серії «Романи й повісті» видавництва «Дніпро». З 1973 по 1979 pp. — він голова Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

Ще у студентські роки О. Підсуха пробує своє перо. Перша поетична збірка «Солдати миру» вийшла друком 1948р. Тут найповніше виписано образ воїна-визволителя. З'являються книги «Життя за нас» (1950), «Слово про наших друзів» (1951).

У 50—60-ті pp. відкривається О. Підсуха читачам як прозаїк. Поряд із ліричними збірками «Героїка» (1951), «Іду на клич» (1965), «Краплини» (1966), «Розповень» (1969) з'являється перша книжка прози «Віч-на-віч. Невигадані історії» (1962). Найпомітніше досягнення поета того періоду — віршований роман «Поліська трилогія» (1962). З кінця 1962р. за рекомендацією Спілки письменників О. Підсуха відряджається як стипендіат ЮНЕСКО до Канади, Англії, Франції, США. Наслідком подорожі за океан став цикл поезій «Канадський зошит», який ліг в основу збірки «Материн заповіт» (1964).