Олег Йосипович Зуєвський народився 16 лютого 1920 року в містечку
Хомутець на Полтавщині. Перші поетичні спроби з’явилися у газеті "Юний
ленінець”, альманасі КІЖу та "Літературному журналі”. Під час окупації
працював у редакції "Миргородських вістей”, де публікував свої вірші,
оповідання, статті, пізніше друкувався у празькому часописі "Пробоєм”.
Після війни Зуєвський опинився у таборі для переміщених осіб у
Ауґсбургу, де продовжував свої літературні студії в таборній періодиці
"Наше життя”, "Нове лицарство”, "Світання”, "Арка”. Року 1947 у Мюнхені
вийшла перша збірка поезій О. Зуєвського "Золоті ворота”, яку вітала
літературна критика в особі чільних її представників у діаспорі – Юрія
Шевельова, викладача О. Зуєвського по КІЖу та Володимира Державина. У
1949 році О. Зуєвський з дружиною змушений був переїхати до США. Як і
більшість творчої інтелігенції, яка мала бажання отримати вищу освіту,
мав заробляти на неї важкою фізичною працею, а ввечері слухати лекції в
Пенсільванському університеті. Тому друга поетична збірка О. Зуєвського
"Під знаком Фенікса” з’явилась лише за одинадцять років, у тому ж
мюнхенському видавництві "На горі”. Здобувши ступінь доктора
"філософії”, О. Зуєвський викладав російську мову і літературу в
університетах США Фордгамському та Ратгерському. З 1966 року – він
професор славістики Альбертського університету, де пропрацював понад 25
років.
