Другий матч збірної України під керівництвом Мирона Маркевича з
нетерпінням очікували і оптимісти, і скептики. Перші просто чекали на
чергову перемогу у товариському матчі зі слабшим суперником. А скептично
налаштовані фани футболу прагнули відшукати перші тренерські помилки,
огріхи у грі новачків команди та розкритикувати постійних гравців
збірної.
Глядачам чемпіонату України було точно незвично бачити,
що "динамівець" Гіоане та "гірник" Рац грають в одній команді, до того ж
вступають у боротьбу з Мілевським та Кобіним.
Після матчу зі
збірної Литви тривогу викликав захист "жовто-синіх". Ті помилки у
захисті, які литовці українцям пробачили, у матчі зі збірною Румунії
більше полоскотали нерви. Коли Тамаш забивав гол на 54 хвилині - прямим
ударом фактично від центрального кола - Чигринський, розвертаючись,
тільки провів м'яч поглядом у ворота колишнього товариша П'ятова. Так
місце в основі "Барселони" не здобувають.
Михалик у другому матчі
підряд припускається помилок. Якщо його провал на перших хвилинах матчу з
Литвою, за словами Тараса, розбудив команду, то гол Нікулае на совісті
лінії захисту збірної України.
Після матчу Мирон Богданович назвав
пропущені голи "нелогічними". Але що нелогічного у тому, що після
помилки захисників команда пропускає гол?
У П'ятова тепер, до
речі, також є можливість критикувати "Джабулані" - футболісти грали
офіційний м'ячем чемпіонату світу в ПАР, на непередбачуваність якого
скаржаться більшість воротарів.
Для кого "Джабулані" точно став
непередбачуваним, то це для голкіпер Румунії Богдана Лобонца, якого на
15 хвилині підловив Алієв, вкотре змусивши радіти вболівальників
"Локомотива".
Чигринський у атаці реабілітовувся за помилки в
захисті: чудовим пасом він вивів Шевченка один на один із воротарем, але
Андрію не вистачило кількох метрів, щоб наздогнати м'яч, шкіряного
першим підібрав Лобонц. Трохи пізніше Андрій не забив з 3 метрів,
потрапивши в ногу Лобонца. Але момент все ж було реалізовано: Коноплянка
пробив з гострого кута і все та ж нога воротаря допомогла м'ячу
залетіти у ворота.
Третій гол українців, який нібито можна
записати на Шевченка, насправді став своєрідним монументом помилок у
захисті Румунії: Ківу після прострілу Шевченка зрізав м'яч у свої
ворота, Тамаш намагався вибити, але тільки забив автогол.
Гарних
слів точно заслуговує Євген Коноплянка. Після двох матчів із трьох у цій
серії товариських матчів можна зробити висновок, саме форвард "Дніпра"
був найактивнішим у складі "жовто-синіх". Можливо, це юнацький ентузіазм
першого виклику у збірну. Можливо, активність Євгена настільки помітна
тільки у порівнянні з іншими футболістами української команди. А
можливо, саме Коноплянка займе нішу форварда-"забивали": саме на цю
вакансію, нині зайняту Шевченком, тренери ніяк не могли знайти
кандидатуру. Мілевського як забивного форварда, відверто кажучи, вже
навіть ліньки уявляти: жодного удару по воротам за 82 хвилини.
Селезньов, Олійник - як прийнято казати, "мають гарний потенціал", але
повноцінне враження ще не дозволяють скласти. А ось Коноплянка, постійно
активний, постійно шукаючи шляхи до воріт, може стати бомбардиром
збірної. Досвід та ідчуття команди обов'язково мають з'явитися, а
бажання в нього точно є.
І окремо про не дуже приємне. Питання
українського коментаторства. Якщо до постійних ведучих футбольних матчів
уболівальники вже звикли і критикують радше за звичкою, то традиція
"футбольних гостей" у коментаторській кабінці викликає одну реакцію. І
реакція ця - не з захопленням слухати мову експертів, а, скоріше,
запустити чимось важкеньким в екран телевізора або хоча б вимкнути звук.
