Для багатьох поколінь юних читачів цей роман став настільною книгою, його екранізовували багато разів, а діти і зараз продовжують грати «в Робінзона», бо не вичерпується бажання випробувати свої сили в екстремальних ситуаціях, перевірити їх, залишившись наодинці з природою. Пройти і повторити самостійно весь шлях людства від мисливця до землероба, не втративши при цьому оптимізму і не занепавши духом під тягарем непосильної праці, скасованої за допомогою технічного прогресу. Повернутися до витоків життя, щоб самостійно визначити цінності життя, усвідомити, що такі життєво необхідні якості, як енергійність, цілеспрямованість і заповзятливість, врятують в будь-якій ситуації. А вміння самостійно спорудити житло, пліт, добути і приготувати їжу стануть у нагоді кожному.

Оповідання автора про робінзонаду звучить як гімн людському розуму і праці, надихає багатьох на подвиги, додає сили і допомагає не згинатися під гнітом життєвих випробувань.

 

 

Труднощі та небезпека підстерігають кожного на життєвому шляху. І неважливо, які вони (сонце, що спалює посіви, звірі, що толочать перші паростки, людські сліди, що віщують небезпеку), головне — не занепасти духом, не зламатися і правильно оцінити ситуацію, вірити у себе, у свої сильні руки і розум, які здатні творити справжні дива.

У романі Даніеля Дефо вперше в літературі тема праці стала центральною в художньому творі, вперше так голосно прозвучала віра в людину, в її творчі можливості, силу розуму і вмінь.

 

 

Роман був написаний у XVIII столітті, коли була популярною ідея «природної людини»: повернення людини до природи, розкриття у характері людини природних рис. Це протиставлялося вищим шарам суспільства, яким властива гордовитість.

Саме уславлення праці принесло романові Д. Дефо світову славу, і саме це робить його актуальним в усі часи. Книга про Робінзона, як сказав Жан-Жак Руссо, повинна бути першою книгою, яку слід прочитати кожній дитині після букваря.