«Чутки про мою смерть перебільшені», — такі телеграми отримали газетярі від автора, на якого надрукували некролог (повідомлення про смерть). Звичайно, це був сам Марк Твен — неперевершений гуморист свого часу. Він і справді ледь не загинув — потрапив в автокатастрофу, але вижив. Він живий і дотепер! Мільйони дітей читають його твори і сміються, вгадуючи у тому чи іншому героєві себе, а дорослі просто повертаються у власне дитинство. Таке диво робить книга Марка Твена «Пригоди Тома Сойера» (вийшла у 1875 році), яку автор замислив як пародію на чемних дівчаток і ввічливих хлопчиків.
Продовження історій про Гекльберрі Фіна і Тома Сойера письменник напише лише через десять років. І зараз залишаються популярними такі твори Марка Твена, як повість «Принц і злидар», повість «Жанна Д’Арк», роман «Янкі при дворі короля Артура», сатиричні та гумористичні оповідання.
Історія про двох хлопчаків — вигадника і фантазера Тома Сойера та його вірного друга та зброєносця Гека Фіна — захоплювала не одне покоління читачів. Дуже мало знайдеться дорослих, які б не читали «Пригоди Тома Сойера». Ця повість належить до тих книжок, які читають у дитинстві і перечитують у дорослому віці, знаходячи дотепи, що загубили через дитячу нерозважливість.
Ця книга — різноманітна та багатобарвна — вміло написаний твір і одночасно пародія на «страшні» дитячі книжки. Це розповідь про людей, які живуть у провінції, вони заражені нудьгою, святенністю, дурними забобонами, але разом із тим — це поема про доволі добрих людей.
У творі Марка Твена (Семюела Клеменса) «Пригоди Тома Сойера» йде мова про хлопців, яких пригнічує школа та церква, але все ж таки їм вдається жити вільним і щасливим життям.
У Тома немає батьків, але є тітка, сестра його матері, яка любить його і піклується про нього. Тітка Поллі завжди переймається, якщо покарає Тома, або якщо не покарає, бо на неї впливає закон тих часів: «жаліючи дитину, ви губите її». Та навіть коли вона карає Тома, Том вибачає їй, знаючи, що тітка ніколи не робить цього через злість або ненависть.
Іноді тітка змушує Тома працювати у вихідні, щоб хоч якось покарати його. Але Том відкриває для себе один із найважливіших законів життя — працю легко можна перетворити на захоплення, якщо просто змінити до неї своє ставлення. Фантазія і винахідливість Тома завжди допомагають влаштувати яскраву виставу з кожної справи, за яку він береться. Наприклад, фарбування паркану він перетворює на відпочинок, до того ж отримує за це «платню» («капітали» всіх хлопців, до того ж яблуко від тітки і пряник, що прийшов до нього не зовсім праведним шляхом). Бути щасливим, оптимістом, незважаючи на всі життєві незгоди — це дар від народження, бо не можна навчити людину бути щасливою, і Том власноруч створює своє життя, своє щастя, даруючи іншим радість пригод.
Том і Гек — не нерозважливі шибеники. Хлопці допомагають людям і навіть рятують їх. Якщо б не невгамовність Тома, Беккі залишилася б у печері, якщо б хлопці не пішли на цвинтар, Мефа Поттера стратили б за злочин, якого він не коїв, якщо б Гек не покликав на допомогу, вдову вбили б.
Том неповторний — як би нам не хотілося, складно було б повторити його «подвиги», але ми бачимо в образах Тома та Гека власні риси, риси своїх друзів, винахідливих невгамовних фантазерів. Бо метою письменника було не тільки розважити хлопців та дівчат, але й «нагадати дорослим, якими вони були самі колись, що відчували, як розмовляли і в які дивні авантюри втрапляли».
Твори Марка Твена не обтяжують мораллю, яка «помахує куценьким хвостиком у кінці кожного твору», тому що, можливо, самі є моральними. І їх моральність полягає в тому, щоб жити вільно від забобонів і проблем, що нам нав'язують інші, весело і просто. І тоді прийде щастя — «будь простішим, і до тебе потягнуться люди». Але це лише одна думка з тисяч думок з цього приводу, тому що кожен з нас знаходить щось своє в цій книжці.
