В жодної картини світу не було стільки підробок, і жодна картина не піддавалася таким випробуванням: її заливали фарбою, прагнули порвати на шматки, замалювати куточки губ, щоб назавжди знищити таємницю, що зберігається в усмішці Джоконди. Таємницю, яку марно намагаються розгадати мистецтвознавці всіх поколінь. Саме усмішка Джоконди і стає «героєм» новели Р. Бредбері. Восени 2061 року жителі величезного міста, що вижили після атомних вибухів, святкують у надто дивний спосіб: ламають і знищують усе, що дивом уціліло після катастрофи.
У цих святкових подіях бере участь (швидше за все, як спостерігач) хлопчик Том. Саме дитина у новелі й символізує нове покоління, здатне оцінити і захистити красу.
Том стає в чергу людей, які збираються поганити картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп, діставшись до картини, рве її на шматки, втоптує у грязь, ламає рамку. Але невипадково саме до рук Тома потрапляє шматочок картини, на якому зображена Усмішка.
Таємниця Усмішки може відкритися тільки тому, хто здатен оцінити красу світу і врятувати її. Саме тому Усмішка потрапляє до рук Тома. Краса врятує світ, якщо світ врятує і зможе захистити красу.
