Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам'ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:

«Зоре моя вечірняя»

 

 

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,

 

 

Поговорим тихесенько

 

 

В неволі з тобою.

 

 

Розкажи, як за горою

 

 

Сонечко сідає,

 

 

Як у Дніпра веселочка

 

 

Воду позичає.

Як широка сокорина

 

 

Вітки розпустила,

 

 

А над самою водою

 

 

Верба похилилась.

 

 

Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.

 

 

Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю — яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.

А більше всього мені подобається мамин голос — тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось допомогти або її втішити. Адже вона — моя найрідніша людина!