Влітку я з батьками відпочивав на базі відпочинку в лісі біля річки. Наш будиночок знаходився серед сосен, їх «лапи» заглядали в каші вікна, і це було весело. Виглянувши рано вранці у вікно, я іноді бачив рудих білок, що перескакують з сосни на сосну. Якщо вони були голодні, то опускалися на землю, тому що люди підгодовували їх.

Час від часу ми з батьками відправлялися до лісу на пошуки грибів і ягід, і я помітив, як птахи тривожно скрикували, і по верхівках ялин звук йшов далеко-далеко, передаючись по ланцюжку. Тоді я запитав у тата: «Може птахи, які знаходяться ближчими до нас, попереджають інших, що в їх напрямі рухаються люди? Таким чином вони подають сигнал тривоги?» Мама з татом підтвердили мою думку. А тато сказав, що люди часто через халатність влаштовують лісові пожежі або розоряють пташині гнізда, тому лісові жителі бояться людей.

Мені було образливо і боляче за людей, які роблять це, але я був радий, що помітив неспокійну поведінку птахів і зробив правильні висновки. Надалі я намагатимуся їх не лякати і не турбувати. Спостерігати за природою можна, не руйнуючи її. Адже це — наша спільна домівка!