Через ці фольклорні перлини ми розуміємо, який наш народ людяний, сердечний. А пережити всю буремну історію волелюбному люду допомогла любов. Мабуть, саме тому в пам'яті кожного збереглося безліч пісень про кохання. Вони хвилюють нас, не залишають байдужими: або крають душу і навертають сльози, або заспокоюють і викликають усмішку. Вважають, що пісні про сімейне життя, про кохання є вершиною народної творчості. Такі пісні, як «Козаченьку, куди будеш», «Ой чого ти, дубе» та інші, не тільки поетизують ніжність закоханих, але в них ми відчуваємо також подих історії:
Ой не плач, дівчино, не журись,
Та до мого серденька пригорнись...
...Я вернусь, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини.
А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
«Не вертатись вже до тебе козаку —
Заснув в степу він, сердега, довіку...
У багатьох піснях почуття дівчини міцні та яскраві, а біль розлуки з милим нестерпний. Бачимо велике бажання мати щастя, але певні причини і перешкоди, що стоять на шляху до нього, призводять до трагедії:
Гей, мене чарують
Зорі серед ночі.
Не дають заснути
Серцю карі очі
Гей, лети, мій коню.
Степом і ярами,
Розбий мою тугу
В бою з ворогами.
Народ оспівує родинні зв'язки, змальовує сімейне життя. В одних творах — це щасливе подружжя, в інших бачимо трагічні сімейні обставини:
Ой за мостом, мостом
Трава зеленіє:
За хорошим чоловіком
Жінка молодіє.
Ой за мостом, мостом
Трава посихає:
За ледачим чоловіком
Жінка погибає.
Родинно-побутові пісні стверджують невмирущість народного духу, бо відтворюють вони реальний глибинний світ життя, розкривають розмаїття людських почуттів, глибину душі.
Ціла низка народних перлин взяті письменниками за основу своїх творів.
