Дитя — це найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», — писав Т. Шевченко. Чуттєвий обов'язок, що з дня народження існує між матір'ю та дитиною, дістає вічне відбиття у зворушливо щирих колисанках. Усю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невигадливі рядки і простеньку мелодію, яка супроводжувалась ритмом гойдання колиски. Монотонний тихенький наспів і пестливі слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'якенькими лапками підступає до мальованої колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик, голуби, ластів'ята і фантастичні Сонко і Дрімота в колискових піснях діють як люди, що цілком відповідають дитячому первісному світосприйманню. Ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять нас з побутовими речами і моральними цінностями, заохочують до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.

Ой спи, дитя, в колисочці,

 

 

Як горошок в билиночці

 

 

Буде вітер повівати

 

 

Тай горошком колихати...

 

 

Колискові пісні призначені тільки для одного слухача — дитини і мають тільки одного виконавця — матір або близьку людину.