Далі треба писати, що без хліба людина не проживе. Проблема в тому, який хліб мати на увазі. Так, хліб входить до денного раціону, мабуть, 90 % землян і в багатьох мовах символізує їжу як таку. Але дуже небезпечно зупинятись тільки на житньому чи пшеничному хлібі. Думаю, тут треба говорити власне про людське щастя.
Найщиріші уявлення про щастя зустрічаємо у святкових побажаннях, коли
зичать, щоб був:
Мир на землі та
Хліб на столі.
Це правда, та не вся. Приклад сучасних розвинених держав доводить, що й надмір хліба на столі не робить людину щасливою. Більше того, як стверджує статистика, найбільший відсоток самогубців у світі приходиться на американських мільйонерів — людей, які могли б кожний прогодувати кілька областей, а то й маленьку державу! Чому ж ці люди йдуть із життя?
«Не хлібом самим буде жити людина...». Наскільки правильні слова! Скільки суспільних експериментів (наприклад, соціалізм у СРСР та Китаї) провалилося через неврахування цього. Неправда, що у здоровому тілі — здоровий дух. Радше, навпаки. Залізне здоров'я і тугі м'язи ще нікого не врятували від страху за життя рідних, невизначеного майбутнього, незнання цілі у житті, не навчили справжніх людських відносин. У багатьох тюрмах спостерігають ситуацію, коли кремезні «бугаї» виструнчуються перед худорлявими «авторитетами», які беруть гору тільки силою духу. Та й у фізичному світі те ж саме — смерть приходить тоді, коли із сильного тіла виходить невидиме життя. І тут уже нічого заподіяти неможливо.
Людині для повноцінного існування духовний хліб потрібен так само, як і фізичний. Культура, освіта, переконання, внутрішня шляхетність, чуйність і такт — усе це потрібне гармонійній особистості. Але найбільше людині потрібен Хліб життя, Слово Боже. Довгі роки ми спочатку відкрито воювали з ним, а потім просто замовчували, прикриваючись розмовами про необхідність «бути як всі», «головне — без крайнощів і збочень», «це — моя особиста справа...». Тепер — унікальний час свободи і права вибору. Ніщо так не змінює людину на краще, ніж наслідування біблійних ідеалів.
Ми — свідомі особистості й не можемо ухилятися від складних рішень тільки тому, що «так роблять усі», а «так не робить ніхто*. Настав час власної відповідальності. Для щастя потрібен хліб фізичний, але духовний — не обхідний.
