Змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Понеділок, 05.12.2016, 15:26
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Чи підтримуєте ви "Харківські угоди" Януковича-Мєдвєдєва
Всього відповідей: 170
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
25.11.2015, 21:41

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 70-90 PP. XIX СТ.

 

І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

У плеяді творців української класичної прози І. Нечуй-Левицький посідає особливе місце. Його творчість — це справжня енциклопедія народного соціального побуту, що постає у виразних описах природи, у рельєфних людських характерах.

Повість «Кайдашева сім’я» — один із найкращих творів письменника, в якому реалістично змальовано пореформене село з усіма його суперечностями. Серед поетичних пейзажів рідного Надросся І. Нечуй-Левицький майстерно зобразив життя двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників, показавши їхню байдужість один до одного, небажання порозумітися. Крізь смішні, часто нелогічні на перший погляд вчинки членів родини автор із сумним гумором показав, до якого морального зубожіння доводить людину жорстока дійсність. Письменник у хронологічній послідовності з багатьма подробицями відтворює життя персонажів повісті. А разом із цим показує нам чинники, які впливали на формування їхніх характерів і які врешті-решт стали причиною постійних сварок.

Провідного образу, навколо якого б розвивалися події, у творі немає. І. Нечуй-Левицький змальовує щоденні побутові проблеми і вчинки членів сім’ї Кайдашів. Звичайно, відповідальність за моральний клімат у сім’ї лежить насамперед на батьках. Які Ж вони, старші Кайдаші?

Голова родини Кайдашів — Омелько — типовий образ затурканого селянина. Все його життя — це щоденна важка робота, яка врешті підірвала його здоров’я,виснажила фізично. Кайдаш завжди чимось зайнятий, він весь час у роботі. Але зароблені гроші не тримаються довго в його руках, бо Кайдаш любить випити, частенько заходить до шинку. Можливо, саме ця звичка заглядати в чарку й призвела до того, що сини не надто поважають батька, а після одруження і взагалі не зважають на його батьківський авторитет. Карпо ж навіть руку підняв на старого. Це гнітить Омелька, він своє горе запиває в шинку, допивається до білої гарячки й передчасно гине.

Дружина Кайдаша, Маруся Кайдашиха, — жінка бездушна, сварлива, дріб’язкова. Як і чоловіка, такою її зробила панщина. Духовно обмежена, вона не може правильно оцінити своєї поведінки, тому часто потрапляє в комічні ситуації. Моральну убогість і бездуховність цієї жінки письменник вдало передав через її сварливість і деспотизм. А свариться Кайдашиха з усіма: з чоловіком, синами, сусідами, а потім і з невістками. Через це вона стала посміховиськом для всього села.

Засуджує письменник Марусю й за те, що вона все життя жила лише своїми егоїстичними інтересами. Особливо яскраво це виявилося тоді, коли в хаті з’явилися невістки. Кайдашиха намагалася довше поспати, краще одягтися і менше працювати. Невісток же піднімала рано й звалила на них усю важку роботу.

Не кращі й представники молодого покоління. Карпо та Мотря живуть лише своїми інтересами, їх не цікавлять бажання інших, вони дбають тільки про власний добробут. Обоє грубі та безсердечні, морально зубожілі, вони через постійні сварки поступово втрачають людську гідність і повагу односельчан.

Зовсім іншими постають спочатку перед читачами Лаврін та Мелашка. Веселі, поетичні, ніжні, вони вигідно відрізнялися від інших членів родини. Але постійні сварки руйнують у їхніх душах усе хороше. Наприкінці повісті брати майже не відрізняються один від одного. Щоб якось вижити в таких нестерпних умовах, Мелашка стає на бік Кайдашихи і перетворюється на таку само сварливу й духовно убогу жінку.

Крізь на перший погляд смішні вчинки Кайдашів, які воюють то за межу, то за грунт, то за грушу, письменник зумів показати й засудити суть трагедії пореформеного села: моральне зубожіння, духовний занепад, небажання порозумітися, егоїзм. Автор у творі виступає як тонкий психолог, здатний підмічати найхарактерніші індивідуальні риси і створювати типові характери. Цікаво, що письменник вірив, що «в кожній людині, одколи світ животіє, сидить трохи чорта, трохи й Бога, або в декого й багато Бога, і отой Бог вижене колись чорта та й прожене його на очерета та болота». А поки цього не сталося, ми, на жаль, змушені говорити про родину, члени якої не змогли чи не захотіли досягти порозуміння і перетворили своє життя на низку сварок.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті І. Нечуя-
Переглядів: 39 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА