УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ

I.ФРАНКО

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Збірка І. Франка «З вершин і низин» - важливий етап у розвитку української поезії

Іван Якович Франко — неординарна особистість, людина великого таланту і надзвичайної працездатності. Геніальний поет і прозаїк, блискучий учений, гострий літературний критик, видатний громадсько-політичний діяч, історик, мовознавець, поліглот, видавець, народний педагог. Він — Каменяр, який боровся проти гніту і тиранії за нове, світле і прекрасне життя трудового народу. Про це свідчить друга збірка письменника — «З вершин і низин», яка стала важливим етапом на шляху розвитку української літератури. Вона — найвидатніше явище в українській поезії після «Кобзаря» Т. Шевченка. Справедливо про неї сказав П.Хропко: «Уже назва збірки «З вершин і низин» (1893) вказувала на контрастність її побудови, зосередженої навколо проблем буття людини і народу — від вершини духовності, національної ментальності до низин повсякденності».

Головний ліричний герой збірки — борець, революціонер, який прагне оновлення, йому відомі шляхи, якими слід іти, щоб досягти гуманістичного ідеалу. Тож не дивно, що одним із провідних мотивів збірки є мотив звеличення подвижництва і волелюбності, людей з новим мисленням, які готові в ім’я щастя народу

працювати й боротися, навіть якщо доведеться віддати життя. Так, у вірші «Каменярі» передано величну картину боротьби каменярів за кращу долю:

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров’ю власною і власними кістками

Твердий змуруємо гостинець, і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.

У збірці також знайшли відтворення реалістичні картини життя знедоленого народу. Особливо хвилюють і викликають співчуття герої циклу «Галицькі образки». Автор показує умови, в яких живуть селяни, переконливо стверджує, що безземелля призводить до злиднів, а ті в свою чергу стають причиною родинних трагедій і злочинів. Яскравою ілюстрацією є вірші «Гадки на межі» та «Гадки під мужицькою скибою».

У багатьох віршах збірки звучить мотив викриття тиранії й ницості, протесту проти гноблення народу та людини-трудівника. Особливо відчутно передається цей настрій у поезіях циклу «Оси», у віршах «Беркут», «Тюрмо народів, обручем сталевим...»

Але поет-патріот запевнений, що довго так тривати не може, настане час двобою зі злом, стануться у суспільстві кардинальні зміни, адже, як сказано у поезії «Гримить», уже «мільйони чекають щасливої зміни». А у веснянці «Viverememento» автор прямо говорить, що для того щоб знищити горе і несправедливість, слід боротися, бо «лиш боротись — значить жить».

У збірці «З вершин і низин» Франко постає як прихильник незалежності та суверенності України. Цикл «Україна» пронизаний патріотичним пафосом, упевненістю, що завзята боротьба «за волю, щастя і честь» увінчається успіхом.

У творчості практично кожного митця порушується питання про роль мистецтва в суспільному житті. Не оминає цієї теми й Франко. У поезіях «Колись в сонетах Данте і Петрарки», «Сікстинська мадонна» Франко намагається розгадати загадку вічної таємниці творчості. А у вірші «Котляревський» висловлює свою пошану зачинателю нової української літератури:

Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім завдаток сил багатий,

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Збірка «З вершин і низин» утверджує безсмертя народу та його національних цінностей. У ній звучить заклик берегти духовність і пам’ятати про те, що наш народ гідний щасливого життя в незалежній державі. Тому основний лейтмотив збірки — це оптимістичне очікування оновлення світу, утвердження думки про вічність народу, його духовності, віра у всеперемагаючу силу науки та поступу.