Народ створив різні види загадок: стосовно кожного явища, подій життя, предметів, що нас оточують, і про саму людину також. Загадка говорить:
Плету, плету хлівець
На четверо овець,
А на п'яту окремо.
А ми маємо здогадатися, що йдеться про рукавичку, в якій четверо пальців ховаються разом, а п'ятий — великий — окремо.
Українські загадки відтворюють народні традиції, звичаї, обряди.
Увесь вік їси –
Не проїси,
І завжди добре.
Так охарактеризовано борщ — улюблену страву українців. Не обійшов народ увагою в загадках і вареників, галушок.
Особливістю цього жанру народної творчості можна назвати вживання метафор, образність мови.
Сидить дівчина в коморі,
А коса її надворі.
Це загадка по моркву. Іноді її ще називають панною. Нікому й на думку не спаде сказати, що йдеться про цибулю, картоплю чи інший овоч, що росте в землі. Адже тільки довгаста морква з пишним зеленим бадиллям схожа на струнку дівчину. Для цибулі, що виділяє різкий сльозогінний запах, народ знайшов іншу характеристику: пані, над якою сльозами заливаються, ридають.
Розлогий кущ картоплі в загадці перетворюється на велику кудлату птицю, яка нанесла яєць під землею, червонястий гарбуз стає неповоротким Мартином, який сам через тин переліз, а голову на тинові забув.
В українських загадках відбувається таємниче перевтілення знайомих слів у несподівані фрази. У них міст стає стрічкою, що впала через річку і з'єднала береги. Стіл перетворюється в чотирьох братів під однією шапкою, а грім уявляється конем, від стрімкого бігу якого земля двигтить.
І хоч найчастіше ми сприймаємо загадки, як веселу розвагу, вони опираються на реальне життя, вчать бачити його багатогранність, красу і неповторність.
