5 КЛАС
СМІХ І СЛЬОЗИ, БІЛЬ І ЩАСТЯ (за твором В. Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотом»)
ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ
Варіант 1
1. Творчість В. Симоненка для дітей.
2. Плаксій і Лоскотон — вічні недруги.
3. Радісна сила народу.
Варіант 2
1. Правда й вигадка у творах В. Симоненка.
2. Сміх, що завжди перемагає.
3. Повчальна сила твору поета.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,
То чому досягає його так мало людей?
О, де тому, що їм важко керувати душею,
І тому що не навчилися приборкувати пориви.
Звивистими стежками, горбами і через глибокі рови
Мчить недосвідчений вершник,
якщо він погано править конем.
Григорій Сковорода
Бо не такі вже гіркі сльози — спільні.
Коли ж на довгому шляху прийдеться
Мені почути співи гучні, вільні, —
В моїй душі для них луна знайдеться.
Сховаю я тоді журбу свою
І пісні вільної жалем не отрую.
Леся Українка
ЦИТАТИ З ТЕКСТУ
«Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, —
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був на троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі — ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька — Вай-Вай,
Третя донечка — Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались — Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія».
«Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!
Хто всміхнеться – в часі тім
Я його негайно з’їм!»
«Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір —
Хай чи дощ іде, чи сніг —
До голодної малечі
І усім приносив сміх».
«Так веселий Лоскотон
Розвалив поганський трон.
Сам же він живе й понині,
Дітям носить щирий сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх».
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Віршована мова, на відміну від прозової, ритмічно організована. Ритм властивий багатьом явищам і процесам і означає рівномірну послідовність певних рухів, ударів, дій. Велике значення має ритм і в різних видах мистецтва, зокрема в музиці й літературі.
Елементи ритму є і в прозовій мові, але тут вони незначні. Вони випливають із вимог вимови в поєднанні із змістовим і синтаксичним поділом мови. Поділ прозової мови на частини (мовні такти) не регулюється якимись твердими нормами й межами. Мовні такти в прозі, як правило, не рівномірні: один — довший, інший — коротший.
Рима (гр. rhythmos — мірність, сумірність, узгодженість) — суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний і наступні за ним звуки.
Жанр казки близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідання.
Казку «Цар Плаксій та Лоскотон» письменник написав за одну ніч, а вже наступного дня читав своєму синові, першому « критикові».
Казки В. Симоненка дуже цікавлять дітей, бо написані «вони з великою любов’ю. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон» написана віршованою, ритмічною мовою, схожою на пісенну.
Герої казок часто змальовуються за допомогою протиставлення. У казці В. Симоненка протиставляються цар Плаксій і веселий Лоскотон.
ПРИКЛАД ТВОРУ
Ще з дитинства Василь Симоненко був вражений прекрасними казками своєї бабусі. Можливо, саме тому він і написав такі дивовижно чудові й повчальні казки для дітей, однією з яких стала казка «Цар Плаксій і Лоскотон», своєрідність якої полягає не тільки в її змісті, але й у тому, що вона написана у віршованій формі.
У своїй поетичній казці поет зображує два протилежні характери: свавільний жорстокий цар Плаксій та веселий улюбленець народу Лоскотон.
Цар Плаксій зображений В. Симоненком у сатиричному ключі:
Був на троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі — ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька — Вай-Вай,
Третя донечка — Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались — Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія.
Зображуючи царство Плаксія, поет використовує дуже веселі назви: Плаксій, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон. Тобто імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер кумедних персонажів. Плаксій викликає в читача огиду й жалість, сміх, бо ж саме цей сміх він вирішив відібрати в людей, а от Лоскотон не може не подобатися тим, що сильний у своїй правоті, він розуміє проблеми простого люду, уміє розрадити у скрутні часи. Мабуть, тому народ відразу рятує його з халепи. Лоскотон повертає народові його віру в себе, віру у свою силу й непереможність.
Казка навчає нас тому, що сильніший не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ. Твір В. Симоненка має реальну основу, прототипами героїв стали реальні люди, а творчість поета залишилась нам у спадок і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, уболівати за долю своєї Батьківщини. Автор закликає нас замислитися над призначенням кожної людини на землі.
|