«Що таке на світі щастя?» (За оповіданням О. Стороженка «Скарб») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Середа, 07.12.2016, 00:54
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

«Що таке на світі щастя?» (За оповіданням О. Стороженка «Скарб»)
23.11.2015, 22:03

7 КЛАС

 

«ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ ЛЮДИНА?»

 

О. СТОРОЖЕНКО, Б. ЛЕПКИЙ, Л. КОСТЕНКО, Б. ХАРЧУК, Е. ГУЦАЛО, Л. ПОНОМАРЕНКО

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

«Що таке на світі щастя?» (За оповіданням О. Стороженка «Скарб»)

Щастя... Воно велике і багатогранне. Для щастя немає однозначного визначення, єдиної формули, єдиного рецепта. Але люди завжди прагнуть бути щасливими.

Тисячі мудреців намагаються зрозуміти феномен щастя, але кожен розуміє його по-різному, бо у кожного своє щастя. Існує безліч висловлювань про щастя.

«Не женися за щастям — воно завжди перебуває в тобі самому», — радив давньогрецький філософ Піфагор. «Щастя тільки там, де люблять нас, де вірять мам!» — писав російський письменник М. Лєрмонтов. «Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість»,— уважав російський письменник Л. Толстой. Свою точку зору на щастя висловив і відомий український письменник О. Стороженко в оповіданні «Скарб».

Кого можна назвати щасливим? На думку автора, не кожен ще й уважатиме себе щасливим. Тож і надає різні варіанти щастя. Може, щасливими бувають ті, «хто увесь свій вік нічого не дбають». Як, наприклад, герой оповідання «Скарб» Павлусь. Він ніколи нічого не робив, навіть не вмів нічого, а був щасливим. То його батьки балували, особливо мати, яка вгадувала будь-які бажання свого любого синочка. А після смерті батьків про нього піклувалися наймит із наймичкою. От і жилося йому добре, навіть не помітив, що батьків не стало. А потім ще й дружина йому трапилася хороша, «невсипуща господиня», «послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він».

То невже перед нами абсолютно щаслива людина? Взірець, еталон для щастя? Мені здається, що ні. Адже останні рядки оповідання на перший погляд дивні: «Завидуєте щастю Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем». Чому?

Та тому, що щасливим є не той, «що сам натріскається і виспиться, а той, хто другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна». Ось, виявляється, у чому секрет. Не можна бути щасливим, коли твоя душа байдужа до інших, коли думаєш лише про себе. Уміння розділити щастя і горе з іншим, поділитися останнім — ось справжній високо моральний вчинок, який важить набагато більше, ніж гроші, багатство. Саме цього і не було у Павлуся. Тому його можна швидше пожаліти, ніж заздрити. Бо що він міг дати батькам, дружині, дітям, якщо його душа і серце залишалися пустими? Такі люди, на мою думку, просто страшні.

Ось такі роздуми викликало у мене оповідання О. Стороженка «Скарб».

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: «Що таке на світі щастя?» (За опові
Переглядів: 119 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА