Розповідь про «не блакитних дітей» (за повістю А. Дімарова «Блакитна дитина») - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Понеділок, 05.12.2016, 15:28
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Розповідь про «не блакитних дітей» (за повістю А. Дімарова «Блакитна дитина»)
23.11.2015, 22:34

7 КЛАС

 

МИ - УКРАЇНЦІ

 

В. СИМОНЕНКО, А. МАЛИШКО, А. ДІМАРОВ, В. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. КИСЕЛЬОВ

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Розповідь про «не блакитних дітей» (за повістю А. Дімарова «Блакитна дитина»)

Темі дитинства присвячено багато творів світової літератури. Мабуть, усім відомі «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» М. Твена, «Кульбабове вино» Р. Бредбері та багато інших. Ці твори люблять за правдивість змалювання героїв, їхню кмітливість, почуття гумору. У сучасній українській літературі теж є такий твір. Це — «Блакитна дитина» А. Дімарова.

Автор вибрав іронічну назву для свого твору. На мою думку, «блакитною дитиною» можна назвати абсолютно слухняну дитину, яка не зробила чогось незвичного.

Зовсім інший головний герой твору — Толик. Які тільки пригоди з ним не траплялися! Толик із тих дітей, яких дорослі називають забіяками, шибениками. А мені він сподобався. Так, Толик жив у важкі часи: було голодно, у дітей не було гарних іграшок, пристойного одягу, дорослим і дітям доводилося тяжко працювати. Але вони уміли дружити, вигадувати різні кумедні речі, допомагали одне одному. Бувало, що їм перепадало від дорослих, але хіба зараз немає подібного. На те вони й дорослі, бо мають на все свій погляд, на жаль, відмінний від дитячого.

Чого тільки не траплялося з Толиком. То він у садок полізе по яблука (хоча й знав, що красти не можна, але чого не зробиш заради кохання), то жабенят у рота набере, то сокирою, наче шаблюкою, рубає голови і бур’янам, і помідорам. А ще хлопчина любив читати і мріяти про далекі країни й часи. Часто уявляв себе сміливим запорожцем, який бореться з розбійниками, захисником добра і справедливості. Тож не дивно, що Толик зі своїми друзями вирішили встановити справедливість і допомогти улюбленому вчителеві Віктору Михайловичу перемогти у боротьбі за кохання Галини Іванівни. Цікаво було разом із Толиком ловити раків і хотілося допомогти йому вловити цеберку, що упала в річку.

Ні, зовсім не «блакитною дитиною» був Толик. Але мені б хотілося мати такого друга. Він надійний, порядний, щирий, чесний, кмітливий. Впевнена, що він стане справжнім чоловіком і ніколи не буде ображати слабших.

Ось так весело можна говорити про серйозні речі. Але після прочитання твору розумієш, що не все у житті так просто. Труднощі завжди бувають, та важливо прагнути їх здолати. Головне — в усьому бути людиною. І про це слід завжди пам’ятати.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Розповідь про «не блакитних дітей»
Переглядів: 51 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА