УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Проблема морального вибору у вірші Б. Олійника «Вибір»

Проблема життєвого вибору — категорія філософська. І вірш свій поет починає з філософського питання вічності життя, одвічного кола, в якому життя змінюється смертю:

Життю — ні кінця ні начала,

І вічно по колу землі:

Комусь — лебеді від’ячали,

Комусь — ще сурмлять журавлі.

За народними повір’ями, лебідь співає лише один раз у житті, перед смертю, тому ячання лебедів — провіщення смерті. Курликання журавлів — віщування довгого життя, здоров'я, особливо навесні.

Усвідомлення того, що життя колись закінчиться, робить філософське питання життєвого вибору гострішим.

Філософія віршів Бориса Олійника — основа для формування морального стрижня кожної людини. Вічну проблему вибору він вирішує із споконвічною мудрістю людини з народу, на якій і тримається світ.

Прикладом для підтвердження цієї думки є поезія «Вибір». За жанром поезія належить до громадянської лірики. У ній Олійник пропонує різні варіанти життєвого вибору людини.

Перша життєва позиція — пасивна: «чи жив, чи не жив». Ця людина затуляє очі і зупиняється за крок до межі. Друга — активна: «на кроки не міряв: летів, і гримів, і згорів». Такі люди стають провідними зірками для інших.

Життя може пропонувати людині славу і вищу лаврову почесть. Яку ж позицію обирає сам поет? Мабуть, найскладнішу: «Я б вибрав найвищу почесть: У чистім полі і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!»

Тристопний амфібрахій у поєднанні в останньому рядку з хореєм та ямбом надає віршові особливого звучання: відчувається певна категоричність і динаміка.

Ідеєю твору є возвеличення прагнення кожної людини мати свій життєвий вибір, її право на це.

Щоб розкрити цю думку, поет використав багато засобів художньої виразності: багато метафор («гойдається... маятником Життя», «сурмлять журавлі», «люди відкрили;., зіницю нової зорі»), антитезу («На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!»), епітети («чистий бій», «теплий легіт», «вічна колиска»), риторичне запитання («Тихенько: чи жив, чи й не жив?»), риторичний оклик («Зорю записати спою!»). Насичена яскравими та оригінальним образами поезія справляє сильне враження і змушує замислитися над питанням вибору життєвої позиції.