Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи (на прикладі образу Герасима Калитки) - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 10.12.2016, 23:22
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи (на прикладі образу Герасима Калитки)
24.11.2015, 13:23

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

 

І. КАРПЕНКО-КАРИЙ

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи (на прикладі образу Герасима Калитки)

Герасим Калитка — головний герой комедії «100 тисяч». Це сільський багатій широкої руки. Автор обрав ім’я героя невипадково: Калитка походить від калита. Так називався мішок для грошей, гаманець у старовину. Основа багатства цього селянина — земля — «шматочок кругленький» в двісті десятин. Але Калитка прагне більшого.

До землі він відчуває велику, ніжну любов. Але це почуття викривлене бажанії им мати землі без меж. Це любов власника, черствого хижака: «Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!» — розчулено проголошує Калитка. На жаль, причина розчуленості хижацька: «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку...».

Калитка хоче всю землю навкруги скупити: «Ідеш день — чия земля? Калитчина; пдеш два — чия земля? Калитчина; пдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає...».

Єдине почуття, яке володіє героєм, стає його всепоглинаючою пристрастю - жадоба збагачення. Вона заповнює його думки вдень, він навіть уві сні марить про поповнення свого багатства. Усі вчинки Герасима зумовлені тією всепоглинаючою пристрастю.

Калитка сам ніколи не доспить і не погуляє, але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час, бо праця — то гроші, багатство. Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять. Побачивши, що наймит узяв окраєць хліба, йдучи в неділю на роботу, Калитка дорікає йому: «І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад».

Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу. Сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею.

Найстрашніше те, що й родинні почуття в Герасима Калитки зіпсовані власницькими інтересами. З дружиною сам на сам поводиться грубо, а на людях — добре, використовує її як дармову робітницю, б’є, шкодує коней, а не дружину, яка хоче поїхати на конях до церкви.

Не хоче, щоб син мав освіту, навіть в його одруженні шукає лише наживи. Коли Герасим погоджується одружити сина з наймичкою, то, як з’ясувалося, робить це він для того, «щоб вона старалася на роботі». Віддавши дочку заміж, Герасим відмовився сплатити зятеві обіцяний посаг — п’ять тисяч карбованців. І хоч під час бійки через свою нечесність Герасим був битий та втратив два зуби, він, проте, вважає, що виграв, бо п’ять тисяч карбованців залишилося в нього — не дав-таки зятеві.

Калитка дуже практичний чоловік. Його не зацікавлює прагнення Бонавентури-Копача знайти скарб. Герасима більше приваблює прибирання до своїх рук маєтків збіднілих дворян, хоч це й пов’язано з конкуренцією між іншими «хазяйственними мужиками» — Жолудем, Пузирем. Калитка докладає всіх зусиль, щоб взяти гору над ними. Саме тому він і вирішує вигідно придбати фальшивих сто тисяч. Але засліплений жадобою багатства, Калитка пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з чистим папером. Доведений до відчаю герой кидається вішатись, а коли його рятують, заявляє: «Нащо ви мене знялизвірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!»

Отже, драматург попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють мораль.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи (н
Переглядів: 263 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА