ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю Л. Глібова) - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Середа, 07.12.2016, 00:56
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю Л. Глібова)
17.11.2015, 13:33

6 КЛАС

 

ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю Л. Глібова)

 

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

 

Варіант 1

1.       Леонід Глібов — великий український байкар.

2.       Образи творів байкаря.

3.       Повчальна сила байки.

Варіант 2

1.       Байка як жанр літератури, її значення.

2.       Своєрідність байок Леоніда Глібова.

3.       Чого навчають нас байки українського байкаря.

 

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

 

Ми тут перед богом —

Аби душа чиста була,

Постоли — нічого!

Степан Руданський

Взяв би я бандуру

Та й заграв, що знав.

Михайло Петренко

 

ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ

 

Прощайте, ніде правди діти;

А по мені — найлучче жити,

Як милосердний Бог дає.

(«Жаба»)

Тут обізвалася Лисиця. —

Розбійницю таку не так судить годиться:

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, —

У річці вражу Щуку утопити!

— Розумна річ! — всі зачали гукать.

Послухали Лисичку

І Щуку кинули — у річку.

(«Щука»)

На світі є такі пани:

Без діла сотні всюди сують,

А за недогарок вони

Людей і лають, і мордують.

(Вони се так, бач, хазяйнують!).

Та й диво, що у них

Хазяйство піде все на сміх!

(«Мірошник»)

Я те роблю, чого ти не зумієш:

На задніх лапках я по-вченому служу. —

«Щоб ти сказивсь!» — Бровко собі шепоче,

А вимовити не посмів,

Бо Цуцик дуже запанів:

Скубне й Бровка, коли захоче.

(«Цуцик»)

Велике діло — проженуть!

Не можна в двері — я в кватирку

Або пролізу в іншу дірку –

 І зась усім!

(«Муха і бджола»)

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

«Увесь цей широкий світ людського життя представлено через байку, переважно комічного чи трагікомічного характеру ситуації, пригоди, події, що дають змогу показати його у різноспрямованому розвитку, примножити аспекти його образного бачення. Зокрема, розгорнуто такі фабульні схеми, як драматизм, відчуження від справжнього єства («Мальований Стовп», «Фіалка і Бур’ян»), глибина часових змін (« Лев-Дідуган», «Дідок у лісі»), антагоністичне протистояння персонажів («Вовк та Ягня», «Гадюка і Ягня»), дискутивне зіштовхування протилежних життєвих настанов («Ластівка й Шуліка», «Муха і Бджола», «Вовк і Кундель»), суперечка у мірі значущості («Шелестуни», «Собака й Кінь», «Горшки», «Камінь та Черв’як»), гостра спокуса («Пеня», «Скоробагатько»), запізніле каяття («Зозуля і Горлиця», «Лев та Миша», «Білочка») та ін. У значній кількості байкових творів Глібова в багатогранному емоційному супроводі розгорнуто ситуації недомислу («Лящі», «Ясла», «Співаки», «Музики», «Півень і Перлинка»), самовпевненості обмеженого розуму («Хазяїн та Шкапа», «Осел і Соловей», «Собака й Кінь»), доведення дії до абсурду («Хазяїн і Осел», «Вівці та Собаки», «Купець та Миші», «Деревце»), одержимості марнославством («Шпак», «Цяцькований Осел», «Торбина», «Синиця», «Сила», « Дуб і Лозина»)»(«Історія української літератури XIX ст.»)

Сатира — особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в різкому висміюванні негативного. Отже, твори викривального характеру називають сатиричними.

Гумор — це відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. Саме цим гумор відрізняється від сатири. Наприклад, об’єктом викриття таких негативних людських рис, як лінощі, привласнення плодів чужої праці у байці Л. Глібова, є Муха. До речі, ми невипадково звернули увагу на останні три рядки в одній із цитат тексту байки « Муха й Бджола» — вони є ніби висновком, що повчає читача.

Байка належить до ліро-епічного жанру літератури, бо в ній розповідається про вчинки персонажів (тобто є сюжет) і разом з тим у прямій формі виявляється ставлення автора до цих вчинків, до героїв твору. Отже, в одному творі є й епічні елементи (розповідь про події) і ліричні (емоційність, віршова форма).

Отже, байка — це невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту.

Зверни увагу на будову байки: вона складається з двох частин — оповіді (тут розгортаються події) та моралі (тут автор робить повчальний висновок).

З уроків зарубіжної літератури ти, мабуть, пам’ятаєш засновника жанру байки грека Езопа (VI-V ст. до н. е.). В Україні байки відомі вже із XVII-XVIII ст. Найславетнішими нашими байкарями є Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Леонід Глібов.

 

ПРИКЛАД ТВОРУ

 

Леонід Глібов відомий українському читачеві Як автор пісенно- ліричних творів, віршів-загадок, жартів, байок. І саме як неперевершений байкар він здобув найбільше визнання, оскільки байки Л. Глібова стали втіленням уявлення нашого народу про мудрість, добро й справедливість.

У байці «Цуцик», наприклад, в алегоричній формі письменник розглядає питання про збереження власної гідності й про лицемірство, егоїзм та прислужництво.

Одного з персонажів байки звуть Бровко, а в другого навіть імені немає, він названий просто Цуцик, ніби й не вартий імені або автор намагається подати за допомогою такої безіменності найбільше узагальнення. Бровко чесно несе свою службу: «Двір стережу і день, і ніч», але шанування за своє вірне служіння не має і терпить знущання від хазяїна. А Цуцик живе ситим і паразитичним життям: «І м’яко спать мені, і ласо можна їсти, І бігаю не в бур’янах, Сухенькі лапки, хвостик чистий...». Та за це сите життя він: «Назадніх лапках я по-вченому служу». Автор висловлює зневагу до такого нероби-пристосуванця, бо для чесної людини неприйнятне таке рабське існування.

Неправдивість судових чиновників викриває Л. Глібов у своїй байці «Щука», у якій розповідається, що, живучи у ставку, Щука заїдала й обдирала слабших за себе, нікого не боялась, бо потайки посилала Лисиці хабарі. Коли ж Щуку притягли до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю і не помилилася — Лисиця врятувала її. Іронією сповнені такі рядки байки: «Послухали Лисичку і Щуку кинули — у річку».

В алегоричній формі байки Л. Глібова зображують несправедливі явища людського суспільства, і багато в чому вони залишаються актуальними й тепер.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: ПОВЧАЛЬНА СИЛА БАЙКИ (за творчістю
Переглядів: 287 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА