Оспівування кохання - одного з найкращих почуттів людини у творах П. Тичини - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Понеділок, 05.12.2016, 15:28
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

Оспівування кохання - одного з найкращих почуттів людини у творах П. Тичини
27.11.2015, 05:23

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 

 

ЕСТЕТИЧHE НОВАТОРСТВО ПОЕЗІЇ 20-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

 

П. ТИЧИНА

 

ЗРАЗКИ ТВОРІВ

Оспівування кохання - одного з найкращих почуттів людини у творах П. Тичини

Літературознавці стверджують, що поети розквітають раз на віку. Якщо це справді так, то розквітом Тичини є збірка «Сонячні кларнети», яка назавжди увійшла до золотого фонду української літератури. У ній — жагуче захоплення красою і музикою світу, вона передає настрій закоханого в життя письменника, насичена загальнолюдськими мотивами. А ще митець оспівує кохання як одну і найшляхетніших рис людини.

У вірші «Не дивися так привітно» йдеться про це прекрасне почуття, яке надає і юдині снаги, вселяє бажання жити. У своїй поезії молодий Тичина прославляє любов, яка возвеличує людину, робить її щедрою на добро та ласку. Вірш «Не дивися так привітно» не назвеш ні сексуальним, ні еротичним, але в ньому присутні поетично одухотворені ці людські почуття. І саме одухотвореність робить їх поетичними і небесними.

Автор відтворює найтонші відтінки настрою закоханої дівчини, передає зміни її психічного стану від радості і щастя, які викликає зустріч із обранцем, до смутку під того, що початок нового дня — схід сонця — несе розлуку з ним, та ніяковості, Сю батько й мати, які встали зі сходом сонця, знайшли свою доньку у весняному соду, де буяють квіти-ласкавці.

Образ головної героїні виписаний П. Тичиною з великою ніжністю. Це духовно багата особистість, щира у своїх почуттях до юнака й до світу, любить природу і спій край. Юнак, якого вона покохала, гідний цього. Він — ясний сокіл, тобто сміливий, сильний, мужній, справжній захисник і охоронець. Та в ставленні до дівчини він ніжний, його дотики ласкаві, як шовк. Юнак і дівчина — носії української ментальності, якій притаманна ліричність.

Щирим та душевним є вірш Тичини «Десь на дні мого серця». Написаний він у формі діалогу: закоханий ліричний герой твору розмовляє зі своєю милою, їхня бесіда ніжна і сердечна. Мова дівчини надихає героя. «Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок», — повторює Тичина, бо в її словах відображається справжня співуча, казкова душа, яка заплітає любов на глибині поетового серця:

 

Я ішов від озерця.

Ти сказала мені: «Будь здоров!

Будь здоров, ти мій любий юначе!..»

Ах, а серце і досі ще плаче.

Я ішов від озерця...

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Говори, говори, моя мила:

Твоя мова — співучий струмок.

Дорогоцінною перлиною інтимної лірики Тичини є поезія «О, панно Інно...». Відомо, що присвячена вона першому коханню Павла Тичини — Поліні Коновал, котра не відповіла йому взаємністю. У творі автор звертається до сестри Поліни — Інни. Закоханий ліричний герой із хвилюванням розповідає про своє глибоке почуття. Його сповідь — це згадка про втрачену любов, яка залишила в серці глибокий слід:

 

О,панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги...

Сестру я Вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно.

Про хвилювання персонажа свідчать уривчастість мови, деяка нелогічність у висловленні думки. Він страждає і мучиться. Промовиста деталь «цвіли луги» підтверджує думку про неможливість повернути те, що втрачено. Та чи й варто? Автор щасливий, тому що здатний кохати, може щедро обдарувати свою обраницю ніжністю. І нехай зараз він сумує і переживає, почувається самотнім, але мине зима, настане весна, і в серці ліричного героя знову зазвучить музика кохання. Ми не сумніваємося в тому, що людина, здатна на глибоке почуття, колись обов’язково стане щасливою.

Отже, в інтимній ліриці П. Тичина зумів переконливо передати внутрішній світ, думки, почуття та переживання закоханих. Його ліричні герої шляхетні, ніжні та щирі, духовно багаті та щедрі. Вони дійсно прекрасні, а любов робить їх ще кращими. І хай це любов без взаємності, але вона не оздоблює ліричного героя, а через страждання підносить його на вищий щабель духовності. А саме в цьому й полягає «вічна таїна кохання».

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: Оспівування кохання - одного з найк
Переглядів: 82 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА