ОБРАЗИ ЛИЦАРІВ-ОБОРОНЦІВ РІДНОЇ ЗЕМЛІ В ІСТОРИЧНИХ ПІСНЯХ - Українська література - Шкільні твори - Література, реферати, бланки - ТОП-каталог
Субота, 03.12.2016, 14:32
ТОП-каталог
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гість · Група "Гості"Вітаю Вас, Гість · RSS

Меню сайту
Реклама

Реклама в Интернете


Реклама в Интернете
Пошук
Категорії розділу
Українська література [295]
Українська мова [71]
Зарубіжна література [34]
Реклама
Форма входу
RSS
RSS
Реклама

Наше опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 247
Друзі сайту
Украинский портАл Яндекс цитирования
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
 Література, реферати, бланки
Головна » Файли » Шкільні твори » Українська література

ОБРАЗИ ЛИЦАРІВ-ОБОРОНЦІВ РІДНОЇ ЗЕМЛІ В ІСТОРИЧНИХ ПІСНЯХ
17.11.2015, 13:52

8 КЛАС

 

ОБРАЗИ ЛИЦАРІВ-ОБОРОНЦІВ РІДНОЇ ЗЕМЛІ В ІСТОРИЧНИХ ПІСНЯХ

 

ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ

 

Варіант 1

1.       Історія України в народній творчості.

2.       Героїчні постаті народних героїв.

3.       «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».

Варіант 2

1.       Історичні пісня — художня розповідь про давні часи.

2.       Героїзм і самовідданість наших пращурів.

3.       Наша історія — наше минуле й повчання на майбутнє.

 

ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ

 

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка говорить:

«Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину? »

Тарас Шевченко

На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає;

Кругом хлопці та дівчата —

Як мак процвітає.

Грає кобзар, виспівує,

Вимовля словами,

Як москалі, орда, ляхи

Бились з козаками;

Як збиралась громадонька

В неділеньку вранці;

Як ховали козаченька

В зеленім байраці.

Тарас Шевченко

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав.

М. Петренко

 

ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ

 

Зажурилась Україна,

Бо нічим прожити:

Витоптала орда кіньми

Маленькії діти,

Котрі молодії — у полон забрато;

Як заняли, то й погнали

До пана, до хана.

 

Ой щоб слава не пропала

Проміж козаками.

Ой козак до ружини,

Бурлака до дрюка:

Оце ж тобі, вражий турчин,

З душею розлука!

(«Зажурилась Україна»)

Та ой як крикнув же та козак Сірко

Та ой на своїх же, гей, козаченьків:

Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці

Та збирайтеся до хана в гості!

 

Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,

Та збирайтеся до хана в гості!»

(«Та ой як крикнув же та козак Сірко»)

Морозенко-козаченько, як мак, розпускався,

Морозенко-козаченько у неволю тай попався.

 

Повели ж Його, Морозенка, на Савур-могилу.

Подивися Морозенку тай на свою Україну.

 

Ой вони ж Його не стріляли, не четвертували,

Тільки з Нього молодого живцем мерце тай виймали.

(«Ой Морозе, Морозенку»)

Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється?

Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється.

Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,

Гей, не один лях лежить головою в воду.

Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води:

Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.

(«Чи не той то хміль»)

У неділю дуже рано

У всі дзвони дзвонять,

А мене, Кармалюка,

Як звірюку гонять.

Нехай гонять, нехай ловлять,

Нехай заганяють,

Нехай мене, Кармалюка,

В світі споминають!

(«За Сибіром сонце сходить»)

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

«Історизм цих [історичних] пісень полягає не в тому, що в них правильно виведені історичні особи і розказані історичні події або такі, які народ вважає дійсними. Історизм їх полягає в тому, що в цих піснях народ висловлює своє ставлення до історичних подій, осіб і обставин, виражає свою історичну самосвідомість. Історизм тут є явище ідейного порядку» (В. Пропп).

 

Історична пісня — жанр відомий усім слов’янським народам. Це ліро-епічні твори, присвячені певній історичній події чи відомій історичній постаті. Слід зауважити, що це не хроніка подій, не документ, у якому важливу роль відіграють факти; це художній твір, тому в ньому можливий творчий домисел.

Б. Хмельницький «наводить жах на те королівство, якого ні всі могутні держави християнського світу, ні навіть могутня імперія турків не змогли похитнути» (П. Шевальє).

 

ПРИКЛАД ТВОРУ

Історичні пісні становлять величезне надбання української народної творчості, ці твори присвячені найвидатнішим подіям нашої славної історії. Дослідники дуже високо цінували цей жанр творчості, наприклад, В. Пропп писав: «Історизм цих [історичних] пісень полягає не в тому, що в них правильно виведені історичні особи і розказані історичні події або такі, які народ вважає дійсними. Історизм їх полягає в тому, що в цих піснях народ висловлює своє ставлення до історичних подій, осіб і обставин, виражає свою історичну самосвідомість. Історизм тут є явище ідейного порядку».

Із рядків історичних пісень постають перед нами часи кривавих і спустошливих нападів татар і турків на Україну, коли звитяжні козаки-запорожці мужньо захищали рідний край, визволяли побратимів з неволі.

Історія України знає немало визначних подій, воєн, кривавих битв, які відобразив народ у піснях, де змішані сум і завзяття:

Зажурилась Україна,

Бо нічим прожити:

Витоптала орда кіньми

Маленькії діти,

Котрі молодії — у полон забрато;

Як заняли, то й погнали

До пана, до хана.

Українські історичні пісні оспівують кращі риси запорожців: безстрашність у боях і походах, добродушність, вірність рідному народові. Тут відтворено образи легендарного Байди, князя Дмитра Вишнивецького («Пісня про Байду»), Морозенка («Ой, Морозе, Морозенку»), Богдана Хмельницького («Чи не той то хміль»),

В історичній пісні про Байду народ з великим співчуттям розповідає про страшну смерть молодого козака, улюбленця народу, захоплення його відвагою, молодечим запалом, буйною волелюбною вдачею. Пісня про Байду Вишневецького входить до циклу пісень про татарську навалу. Народ повний віри в те, що ніхто не може його поневолити:

Ой щоб слава не пропала

Проміж козаками.

Ой козак до ружини,

Бурлака до дрюка:

Оце ж тобі, вражий турчин,

З душею розлука!

Відобразив наш талановитий народ у своїх піснях і боротьбу з польською шляхтою, наприклад, у пісні «Розлилися круті бережечки» розповідається про події Визвольної війни 1648-1654 рр.

Особливо популярним в піснях цього циклу є образ Богдана Хмельницького, якого народ вважав своїм визволителем, справжнім героєм, любовно називаючи «хмелем»:

Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється?

Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється.

Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду,

Гей, не один лях лежить головою в воду.

Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води:

Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди.

Героями іншої пісні, «Не дивуйтеся, добрії люди», є Максим Кривоніс і «Батько Зинов», тобто Хмельницький, запорозькі козаки, що брали участь у багатьох битвах під Жовтими Водами і Корсунем.

Не дивно, що історія козаччини повсякчас хвилювала українців, бо ці часи стали символом нашого національного прагнення до свободи й незалежності, символом національного самовизначення. І нам не можна забувати про наших славних предків, про їхній подвиг заради нашої свободи, якої ми досягли вже тепер і яку маємо цінувати понад усе.

Категорія: Українська література | Додав: vladzyo | Теги: ОБРАЗИ ЛИЦАРІВ-ОБОРОНЦІВ РІДНОЇ ЗЕМ
Переглядів: 353 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА